Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Наталі.

-- Так, — мовила я різко — Давай, їдь до мене одразу.  Відчуваю, тобі потрібна психологічна підтримка.  Ну і заразом розповім, що до чого!  — промовила я в трубку Яніні, яка на всіх парах мчала до мене після чергової провальної співбесіди.  От, уперта!  Вже б давно працювала в тепленькій місцині, під моїм крильцем, то ні ж!  Включила сильну та незалежну!  Та після того, що їй влаштував колишній начальник, їй залишалося б тільки в інше місто переїхати, змінити ім'я та зовнішність.  Цей хмир старий, перекрив їй кисень абсолютно скрізь.  Ну нічого, було б щастя та нещастя допомогло.

Зима таки прийшла.  У листопаді, правда.  І не зовсім зима..  То дощ, то сніг.  І от сьогодні, як на зло засипало по саму маківку. Гена, не втрачає надії, яку, я йому зовсім не давала (ну чому я весь час виправдовуюсь? І перед ким?) але його наполегливість не переходить меж.  Мені з ним майже так само комфортно, як і було з Владом.  От і сьогодні.  З'явився раптово, щоб врятувати принцесу зі снігових завалів.  І ось треба було йому зайти в мій кабінет у той момент, коли я говорила Скайпом з телефону з Левом.  При чому Гену, першим помітив саме він, тому що я стояла спиною до дверей і одягала пальто.  Я прямо себе відчула перехідним призом, але швидко постаралася згорнути розмову і все-таки вибратися з офісу.  Гена люб'язно зголосився підвезти мене додому і всю дорогу розважав мене кумедними історіями та розмовами.  Іноді я була вірним слухачем, інколи він.  Але Гена ніколи не перетягував на себе ковдру.  І чому при думці про нього нічого не тьохкає?  Чому не відчуваю до нього бажання?  А ось тому, що моя душа рветься зовсім до іншого, до того, хто нарешті сьогодні виявив хоч якусь емоцію до мене.  Невже треба його постійно змушувати ревнувати?

А поки що, я накривала на стіл і чекала в гості найдорожчу подругу.

Години через півтори до мене в квартиру ваалилося  щось віддалено схоже на Яніну.  Воно пирхало, матюкалось І обтрушувалося від прилиплого бруду.  І що ж це було?  Точніше, хто?  Ааа, ось це хто, обтрусився, відпиркався ... Янінка.

— Ні, ну ти прикинь!!  - продовжувала обурюватись подружка, стягуючи з себе брудне пальто.  - я значить, кричу кричу йому, мовляв, "з дороги, олЕнь!!!!", А він стоїть бовваном, ну я його і ....... - вона зробила смішний жест рукою.

-- Що і"?  - перепитала, вішаючи на тремпель.

-- що і"?!  Та збила я його до біса, так ще й на себе перекинула ... а гад цей ще й накричав на мене ... падлюка ... Відкривай коньяк .. -- бурмотіла без упину подруга і простягла мені пакет з дзвінкою тарою.  — і ти поняла, стоїть ця дуб тисячолітній, під два метри зростом, очицями глипає на мене, матюкається.  Ну я йому і розказала , так би мовити .... по чому в Одесі рудероїд і як його пакують .... - Продовжила Яніна, попутно проходячи на кухню і влаштовуючись на диван, відкрила кватирку і дістала свій айкос.

-- Триста п‘ятдесят, в рулонах.. — на автоматі проговорила..

-— Шо?

-— Кажу, триста п‘ятдесят гривень, а пакують в рулони... - пояснила я.

Яніна схилах голову, нерозуміючої про що я кажу. 

— Ну рубероїд…

— Та пофіг! Хоч цегла, прямо яу його мармиза - І ми голосно зареготали!!)))

Так, подібний прояв емоцій у Яніни, був рідкістю.  Маючи природну холодність або відмороженість, вона майже ніколи не дозволяла собі подібного.  А ось її поглядом можна було легко прибити опонента або поставити на місце.  Моя Морозко.

Та до справи, а саме, до обговорення майбутньої співбесіди у мене в конторі, ми наблизились ближче до другої половини пляшки коньяку.

********

Вранці подруга швидко зібралася, викликала таксі і поїхала, присягаючись з'явитися в офіс до призначеного часу.  Ну а я почала збиратися на роботу.

Коли фарбувала останнє око мій телефон блиснув повідомленням.  У віконці світилося "Лев Олександрович".  Я машинально натиснула "прочитати".

"Наталю, через тиждень повертаюся в офіс. Попереджаю заздалегідь. Звільніть усі ваші вечори. Роботи буде дуже багато. Пощади не чекайте."

Очманіти, заявочки!!!!  Ну, дякую, хоч попередив.  Бо Геннадій хотів повести мене на виставку, а я планувала запросити його на вечерю.  Але, мабуть, не доля.

**********

Моя Яніна справила справжній фурор в офісі!  І я цьому шалено рада!!!!

Але ось, Денис, на жаль, сьогодні не зміг її прийняти, але ми з нею домовилися, що вона прийде завтра вранці, а поки що, я скину їй інфу про майбутнього шефа, ну і так по дрібниці.

***************************

- Наталі!  - ні ну я точно повішу табличку "стукайте"!  Діма стояв на порозі кабінету... якийсь скуйовджений злегка.

- Так-так... - я простягла.

- А ти в курсі, що твоя подруга, це ж ціла легенда?

- А то!!) - Не без гордості повідомила я.

- А чому раніше не розповідала?  Ми б її швидше до нас переманили?  — сідаючи на стілець біля мого столу, спитав Діма.

-- Хрін вам!  Її не переманюють.  Вона сама вибирає!  - хмикнула я.  - Цього разу правда, складніше.  Там її колишній шеф до неї чіплявся.  Ну вона і вмаза йому в ніс.

Діма сидів і з приголомшеним поглядом дивився на мене!  Здається поплив!).  Що ж, тепер в офісі буде цікаво).

Нашу розмова перервав телефонний дзвінок від Влада і я зраділа, що зараз почую друга, швидко звернула розмову.

Після дзвінка Влада була розмова з Геною, якому я повідомила, що наші плани скасовуються у зв'язку з прибуттям мого начальника в офіс.  Молодий мільйонер був засмучений, але пообіцяв дзвонити, а я собі вирішила, що все-таки вирвуся раз на зустріч з ним.

Завтра Яніна приїде на бесіду з Денисом, а сьогодні на мене чекає незабутній вечір у компанії Скайпа та Лева Олександровича.

*****************************
 

. — Отже, Наталю, я сподіваюся, ти зрозуміла, що роботи ми маємо чимало.  І ти мені потрібна у будь-який час дня та ночі для вирішення питань...