Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
Завтра Яніна виходить заміж.
Нарешті ми всі пережили цей період. Вона молодчина, видерлася, вистояла.
Денис вмотав до них у місто, тепер буде щось будувати разом із родиною чоловіка Яніни. Дивний тандем, але хто ми такі, щоб вказувати їм, що робити…
Дімка теж не став затримуватися ... взагалі розповзлася наша компанія по норах. Але може це і не погано.
Я теж стала Жарською, порівняно недавно. Бій з батьками Лева за пишне весілля ми ганебно програли, тому не менш ганебно втекли з поля бою з побитими нервами і самі одружилися. Швидко та без пафосу. Розписалися та полетіли на Мальдіви. Батькам зателефонували вже з бунгало та показали свідоцтво про реєстрацію шлюбу. Не хотілося ні секунди ділити з іншими людьми, відведеними для нас. Надто довго ми тягли. Надто багато часу згаяли, Надто довго ходили довкола один одного. Тепер лише разом. Завжди, скрізь.
З Мальдів ми привезли величезний такий сюрприз у вигляді двох смужок на тесті на вагітність. Тож незабаром у нас буде наш маленький Сімба. Ох, відчуваю, Жарський буде тим ще шаленим татом. Якщо він уже зараз гасає зі мною, як курка з яйцем.
Але все це затьмарює те, що за весь цей час, так я й не поговорила з найкращою подругою. І якщо вона вдавала, що не пам'ятає цього моменту, то я його пам'ятаю чудово.
Ми сиділи в них із Серьогою будинку на великій білосніжній терассі, де вже завтра проходитимуть гучні збори нареченого та нареченої, і пили м'ятний лимонад. Вид на море був просто неймовірним, здавалося, що ми всередині листівки з Пінтересту і ось-ось все зникне. Наші чоловіки розташувалися недалеко від нас і щось бурхливо обговорювали.
-- Янін ...-- обережно, торкнула її за коліна.
— ммм... - потягла вона, не відриваючи очей від краєвиду. Піднесла до рота айкос і зробив глибоку затяжку.
- Яніна! - почулося грізне збоку!
- Аюшки мій драконище! - озвалась весело подруга!
- Куриш?
Вона тільки показав йому пристрій.
— Лаааадно... - махнув він рукою.
За їх суперечками можна спостерігати вічно.
Але я не про це.
- Наташ... нас перебили... - я кивнула і відкинулася на кріслі.
- Янін.. я хотіла вибачитися.... мені досі млосно... -- я з дзвоном поставила келих на низький скляний столик. І відвернулася від неї, відчуваючи, як сльози підступають. - я мала кинутися на твій захист! Мала оберізати тебе....але...-- схлипнула. - Але Лев мені заборонив у це лізти... Боги! Я такою мерзотою себе почуваю! Прости мене! Вибач мені, маленька моя!
Подруга підвела мене здивований погляд.
Я сховала обличчя в руках, відчуваючи, що вже плачу.
Теплі руки лягли на мої плечі і я все-таки подивилася на Яніну заплаканими очима.
— Наталі... — вона сіла біля мене навпочіпки. - Лев і Діма, того вечора, мене про все попередили ... я все знала .... знала, як буде ...
- Як знала...? - дивувалася я.
- Ну може не все ... але про твої дії я була обізнана. Отож, навіть і не думала на тебе ображатись... Лева ніколи не поставив би тебе під удар... - відповіла вона просто. -Я думала, ти в курсі ... - Знизала плечима. - отже, не бери в голову! Завтра ти гуляєш на моєму святі! І ще! Я хочу бути хрещеною! - завзято посміхнулася подруга.
- мати .... ти .... тільки ти ... - ридала я вже в голос у неї на плечі!
Ми просиділи так кілька хвилин, доки не почули баритон мого чоловіка над головами. Ну зараз хтось відгрібе у мене на повну.
- А що це за потоп? — реготнув цей котище, а Сергій допоміг підвестися Яніні й ніжно обійняв за талію.
Я кинула злий погляд на Лева. Він моргнув і глипнув на Яніну.
— ...я не сказав їй, так? — спитав він недовірливо, вона лише помахала головою в різні боки й усміхнулася. — Ой... замотався.
- Зараз я когось вбиватиму і мене я виправдають!!!!! - прошипіла я, а Льова позадкував назад.
- Наталочко, кохана….
- Ану йди сюди, Жарський!!!! Буду тобі мозок їсти чайною ложечкою! Вагітним жінкам не можна відмовляти!!!!!!
Любі мої, навіть не сподівалась, що буде така вдача і я встигну викласти цей маленький епілог! Але поки є світло, виклала). Сподіваюсь, ви так само прожили зі мною події роману і тепер плавно перейдете на сторінки «Одного оазу в офісі». Там теж цікаво)
А поки, я чекаю на ваші реакції і починаю викладати наступний перекладений і відредагований роман «Червона смуга»!
Ваша, Яніна Кап(Зоя Маг).
Кінець
