Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
Любі друзі, вітаю!
Світло дали! Чи на довго не знаю, тому постараюсь трохи сьогодні викласти.
Скачуйте додаток Бук.нет на свої телефони, реєструйтесь та читайте в автономному режимі.
І нехай світло літературної творчості освітить ваш шлях у темряві, в яку намагається втопити нас наш спільний ворог!
*************************
Лев.
Як щось смикнуло приїхати раніше і відразу податися до офісу. Точніше, одразу до Наталі з цілком зрозумілими намірами.
Те, що я побачив, коли відчинив двері до її кабінету, змусило миттєво врубати всі свої звірині інстинкти. Захистити! Відібрати! Вбити! Знищити ґвалтівника!
Як же добре, що цей виродок нічого не встиг зробити. Точніше встиг....але....ну ви зрозуміли..
Я здер його з тіла Наташі за мить до страшного. Маленька так перелякалася, що забилася практично під стіл, поки я методично розбивав голову цієї наволочі! Сволота така! І дізнався ж про нього багато цікавого. Він хворий збоченець із пристрастями маніяка. Він любить зваблювати свою жертву, приручаючи до себе і прив'язуючи немов собачку, а вже потім він робить з нещасними все, що йому заманеться. Ні. Мокрухи за ним не водилося, хвала всім богам, але кілька дівчат потрапили до психлікарні після його розправи. Отже мчав, я до своєї дівчинки не просто на всіх парах, а включивши всі можливі резерви. Навіть позичив у знайомого приватний літак, щоб дістатися швидше. І не схибив. Боги! Як же я вдячний своєму передчуттю! Як же я щасливий тримати зараз мою малу у своїх руках.
Я обов'язково зроблю її щасливою! Вона більше ніколи не плакатиме, хіба від радості...
***************
Наталі все ще спала, а я вже здається відлежав собі всі боки ... Старість, чи що? Тому я вирішив, що все ж таки треба зганяти в офіс, здатися хлопцям і вирішити кілька питань.
Швидко зібрався, замкнув Наталку в квартирі, попередньо залишивши одного охоронця з бригади батька і вже за півгодини був в офісі.
А там......
** (Друга частина циклу "Одного разу в офісі")
Ні, ну треба ж, які подруги у Наталі ...... Суцільне захоплення!
Нова помічниця Дениса - це просто знахідка, а не дівчина. Лише поглядом заморозити може. Я знаю її заочно. У певних колах її називають Морозко, невловима секретарка, гроза дедлайнів та покарання держструктур. А Дениска-то розцвів! Очі горять і тільки від однієї згадки її імені пара з вух валить. Закохався хлопець. От і відмінно! Недаремно, Наталі витратила стільки часу на вмовляння подруги влаштуватися до нас. А там, дивишся, і Дімон зустріне свою дівчину.
Побалакали ще трохи з хлопцями і я вирішив ненадовго скласти їм компанію в барі. Про вчорашні події говорити не хотів, щоб не створити паніку. Все вирішив ще вчора по-тихому. Розкажу та покажу хлопцям все пізніше. А поки що, я відправив повідомлення Наталі про те, що приїду трохи згодом. Смаколики та ще пару "плюшок", їй сьогодні мали доставити мої хлопці. Нехай удома посидить, не треба їй поки що виходити... нікуди. ...Без мене тим більше. Та й не лише сьогодні, а взагалі все життя. Точно!
***************
Наталі.
- У сенсі "не давали розпорядження"? - я м'яко кажучи, обурювалася. Прокинулася одна. Прим'ята поруч подушка, все ще зберігала аромат того, хто на ній спав... А, власне, той надіслав щойно повідомлення, що приїде сьогодні пізно ввечері. Ну прямий зразковий чоловік, твою ж ліворуч! Ну а я, неслухняна…. Мм… ось.
Я вирішила пройтися до магазину, що був на першому поверсі мого будинку.
Те, що сталося вчора, не вкладається у моїй голові. Як таке могло статися? А я навіть хотіла дати шанс цій людині стати ближче... Я хотіла дати шанс собі ..... А в результаті, мало не стала жертвою психа і ґвалтівника. Так. Лев залишив мені цікаву теку і в ній виявилася дуже цікава інформація на Геннадія. Але особливо мене вразили історії двох останніх його "дівчат". Одна зараз проходить реабілітацію у спеціальній установі для, (грубо кажучи), колишніх психів, а друга, ось уже три роки як розмовляє лише зі своєю матір'ю і не терпить жодних дотиків. Працює з дому, на вулицю виходить ... дуже рідко. Але натомість її чудово знають кур'єри кількох служб доставки. Ну, як знають... Голос чули, але не бачили. Розплачується он-лайн, двері не відчиняє.
Так ось. Я ось це все прочитала і якось різко захотілося мені..випити.
І ось, лисий амбал, перекриває мені вихід із власної квартири і торочить мені щось про те, що йому не належить мене кудись випускати до розпорядження його начальства. Що? Якого начальства? Жарського чи що? Та хто ти, мати твою, що б розпоряджатися?
Хвилин через двадцять моїх суперечок мене заштовхали назад у квартиру, а ще через п'ять мені в коридор внесли кілька пакетів з якогось супермаркету. Це мене так підгодовують чи що? Ну лаааадно-ладно!! Я ще з тобою розберуся, пане Жарський.
Власне останній з'явився без стуку та дзвінка (а просто відчинивши ключами двері моєї квартири) рівно опівночі, немов Попелюшка. А я...а мене здається накрило... Від усвідомлення, що вчора могло статися мені стало погано вже після першого келиха вина, що я знайшла в пакеті. А після третього, я вже була у справжній істериці. Одна залишилася з тим виродком, одна зараз у квартирі. Але ж мені нема до кого бігти, якщо що раптом трапиться? Батьки далеко і їм не до мене зараз.
***************
Лев.
-- Нааат ..... Дівчинка моя .... - Мала сиділа, залізши з ногами на табуретці і уткнулася обличчям у свої коліна. Я чув, як вона схлипує, а плечі тремтять у німому крику.
От я придурок! Як я міг залишити її одну в такому стані? Вона ж зараз відкат отримала...
- Я з тобою, рідна... - потягнув до неї руку, але в останній момент вирішив залишитися стояти на місці.
-- ...я була там одна ... - почала вона голосно шепотіти ... - я весь час одна ... - підняла на мене заплакані очі - ти начебто є .... але тебе у мене немає .. і мене в тебе немає ... Ти обіцяв бути поряд! Але тебе нема!! - дивилася на мене жорстко і колко. Я ж завмер у арці на кухню. - весь час щось думаєш...за нас двох вирішуєш...за мене вирішуєш...А хто ти мені такий, щоб приймати замість мене рішення? - вона вже підвищила голос і опустила одну ногу на підлогу. - Думаєш, що ремонт мені зробив, та з кредитами моїми розібрався, то купив мене з тельбухами??? - її погляд ставав все жорсткішим, а рухи рваними. Вона вже вирівнялася і села, дивлячись на мене. - Ти ніколи не був поруч.
