Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

**************

- Ти приїхав раніше... - прошепотіла я, коли ми вже виїхали з паркування і тепер прямували в бік центру.

- Так... - сухо відповів, стискаючи кермо.

- У тебе з'явилися нагальні справи?  - Боже, навіщо я все це питаю?  Що я хочу від нього почути?

- Можна й та сказати.  У мене з‘явилась ти!.  - холодно відповів і навіть не глянув на мене, продовжуючи вдивлятися в дорогу.  - Я так розумію, що до мене ти не поїдеш.  Я завезу тебе додому, але поставлю охорону.  У Звонаря трохи з головою проблеми.  Схиблений на таких блондах, як ти... Свого роду помста за розбите серце.  Придурок... - він ударив різко по керму і вилаявся так витіювато, що навіть не можу озвучити, бо в мене так не вийде.

— Помста?  - Збениедено перепитала  я, нічого не розуміючи.

- Так. Мабуть колись якась краля добряче проїхалась по його самолюбству..  Тільки сама розумієш.  З його можливостями, можна зробити будь-що і йому за це нічого не буде...

Я тільки змогла зітхнути та відвернутися до вікна, давлячись сльозами, які так і перестали текти.

-- Я хочу спати ....-- тихенько промовила я.

-- Скоро, маленька...

*********************

Я кудись летіла.

Мене обіймали і щось шепотіли на вухо.

Потім стало легко, тепло і м'яко...

Щось лоскотало мені ніс і щоку, чому хотілося чхнути і почухатися.  Один бік онімів від довгого лежання і я спробувала поворухнутися.  Але зі мною ворухнулося ще щось.  Я розплющила очі і сонячні промені відразу вдарили з усієї сили, змушуючи знову заплющити очі.  І тут же відчула легкі погладжування на моєму животі.

Живіт?  Стоп!  Подивилася під ковдру.  Я була в футболці і трусиках, а під футболкою нишпорила знайома велика тепла лапа Жарського, та ще й притягував мене до своїх широких гарячих грудей все ближче і вже.

— Не борсайся, Наталко... — пробубнило в мене над вухом.  - інакше цей ранок стане ще добрішим, ніж уже є.

- Нахаба. - в тон йому відповіла я, зручніше влаштовуючись на його руці.

- Ммм .... Спи. Від роботи на сьогодні я тебе усуваю.  - так само тихо наказав.  А я і не проти ... скільки вже можна ходити кругами?

- Чому ти лишився?

- Тому що... - швидко відповів і за мить він уже сопів у дві дірки.

А я?  А я теж заснула в теплих надійних обіймах мого директора.

Вітаю, друзі! Сьогодні був дуже тривожний ранок, тому продовження трошки, а далі буду дивитись. 

Та всже буду дуже вдячна за увагу до твору. Коментар, зірочка, репост і натхнення ще більше)! 
Дякую)!

Ваша , Яніна Кап (Зоя Маг)