Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Залота та на прощання
Каже: Загадай бажання.»
Жабка їй відповідає:,
Жениха не вистачає,
А вони всі навпаки…
Все ніхто і нікуди!
Осміхнулась їй луската
Каже:
«Краще йди у свою хату,
Ну а завтра, жди гостей»
Хто б подумався тоді, 

Що це будуть журавлі.

Наталі.

-- В сенсі, ти збираєшся на роботу?  Ти оце все зараз серйозно??— - я м'яко кажучи здивувалася від такого питання.

- Лев Олександрович.. - заспівала я, проводячи нігтиком по його оголених грудях вранці, перед роботою.

Лев подивився на мене і в його очах я побачила густу темряву, яка мені загрожувала гарною поркою на кухонному столі.

Що й казати.

 Залишок вихідних ми провели в ліжку.  Як вісімнадцятирічні, дорвалися один до одного, не в змозі відпустити з обіймів один одного.  Переривалися тільки на їжу ... іноді ... а іноді і трапеза перетворювалася на сцену з "Дев'ять з половиною тижнів".  Уух!  Згадую і вже спекотно стає!

- Наташка!  - гаркнув він.  - зняла з себе ганчірки і лягла в ліжко.  Я приїду за кілька годин і все вирішимо!

- Щас!  - я надула губи, як примхлива чіка.  - Лев.  Все нормально.  Я себе чудово почуваю.  Тим паче, купа роботи!  Ти ж сам знаєш, що британці незабаром приїжджають.  Янінка там все розрулює самостійно...

- Яніна твоя, це взагалі знахідка.  Вони з Денисом упораються.  А ти ...у тебе взагалі, постільний лежим*!  Так що марш у ліжко, або я тебе туди сам зараз запулю! Давно на плечі моєму не каталась?

— А давай хто швидше?!  - швидко протараторила я, куснула за підборіддя і зірвалася з місця.  Добре, що вже була одягнена.  Так що я підібрала швидко черевики і випурхнула з квартири, поки цей цар звірів накине на себе сорочку і зрозуміє, що я вичудила.

- Наташка !!!!!!!  Заноза, бодай тобі!!!!!-- тільки і почула за дверима ліфта, що зачиняються, і сама собі посміхнулася.  Ні, ну підлітки в період пубертату себе ведуть стриманіше,  їй-Богу! Але ж як мені добре!  Мій чоловік!  Він.  Мій!

********

В офісі мигцем перетнулася з подругою.  Та буркнула, що все окей і поспішила до шефа.  Як я рада, що в неї все виходить.

Не минуло й години, як двері до мого кабінету з гуркотом відчинилися і на порозі був хто?  Правильно!  Цар звірів!  Гроза прерій та володар медіа імперій!  Гарячий!  Жарський Лев Олександрович, власною персоною!

Застиг на порозі і блиснув своїми сірими вирами.  Волосся його розтріпалося і неслухняними пасмами тепер спадало на очі. Крабіка треба йому подарувати, лохматик мій...

Плавною повільною ходою хижака він просочився в мій кабінет і тихо зачинив двері, не відводячи від мене погляду.  Прокрутив ручку замка, закриваючи і приховуючи нас від зовнішнього світу і так само повільно став насувати на мене.

Йой, шо робиться….

Я застигла в кріслі і не могла навіть поворухнутися і відвести погляд від цього неймовірного чоловіка, який з цілком зрозумілими намірами зараз рухався в мій бік думаючи, як мене покарати за проказу.

- Наташка!  ... - прошелестів він нахиляючись над моїм столом.  - відшльопаю по отій красивій дупі.

Мене ніби обкотило окропом з ніг до голови.  Бажання скрутилося в тугий вузол унизу живота, бажаючи виплеснутися швидше на цього самця.  Боги!!  Що зі мною відбувається???? Наче кішка березнева!

— Відшльопайте, шефе… 

І от нащо я це сказала?….

*********

Ви знали, що займатися сексом на офісному столі незручно?  Ні?  Так от, якщо в кабінеті є диван або хоча б килим, краще туди.  Менше ймовірності, що вам у дупу впиватимуться різні канцтовари і ви не розіб'єте новомодну настільну лампу.  Та ще й, купівля нового ноутбука справа теж накладна.

Але як же це все було пофігу, коли розв'язка наздоганяє вас в обіймах один одного одночасно ... Як же солодко розмазувати по його грудях крапельки поту і злизати з його скроні, коли його руки ліниво блукають по ногах, стегнах ... грудях.  шиї...

Віддихавшись, ми лежали вже на моєму диванчику.  Лев перебирав пальцями моє волосся, я періодично намагалася застебнути сорочку, яку він якимось дивом тут же розстібав ... невгамовний.

- Наат ... давай збирайся.  — він трохи підвівся і почав застібати ґудзики своєї сорочки.

- Куди?

- Додому.  Водій відвезе... - відповів він спокійно.  - Я ж сказав, що ти вдома сьогодні будеш.  Все, Давай!  Напрацювалась і відпрацювала… Твій робочий день на сьогодні закінчено.  - він говорив так, ніби це нормально, ось так брати і розпоряджатися.

— Леве.  Я не зрозуміла!  Я сказала, що працюю сьогодні.  В офісі.  Мене ніхто не чіпатиме.  - Почала я спокійно, але мене перебили.

- Рибко, ти можеш не сперечатися і просто зробити так, як я кажу?  - заглянув мені в очі, поправляючи піджак.

-- Звісно!  От тільки забаганки я ще не виконувала.

- Ну, робочі ж накази ти виконуєш?

- У такому разі, - я піднялася з дивана, намагаючись поправити на собі зім'яту спідницю.  - у письмовому та електронному вигляді, з підписом ген.директора та юриста.  Усе за протоколом.

- Ти не очманіла часом, рибко?

- що ви, - навмисно наголосила на зверненні.  — подібні накази і забаганки я виконуватиму, можливо, тільки від законного чоловіка!  - промовила чітко, дивлячись йому в очі.

- Від законного чоловіка????!!!!  - заревів шеф.  - Що ж! Так навіть простіше!!

І .... я почула тільки як зачинилися за ним двері кабінету.  Боги!  Язик мій ворог мій!  Ну, якого біса я мужика так шуганула???

**********

За кілька годин, зателефонувала Янінка і запропонувала піти до нашої їдальні на обід.  Настрою не було від слова зовсім і я погодилася скласти компанію подрузі.  Тим більше, я знала, що наше начальство, навряд чи там з'явиться.  А значить, у мене буде час охолонути трохи і придумати, як вибачитись перед Льовою.  Та й із подругою сто років не спілкувалися.