Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Як не дивно, у їдальні сьогодні було не проткнутися.  Я взяла собі комплексний обід, Янінка також і ми розмістилися за столиком у центрі зали.  Здивування моє стало позамежним, коли я виявила, що наш доблесний директорат у повному складі розмістився в іншому кінці їдальні і тепер у шість очей пропалюють нас.  Того й дивись спалахнемо.  Від роздумів мене відірвала подруга.

- Гля, Нат - тицьнула мене ліктем Яніна.  - Прям три богатирі - трохи кивнула на наших директорів.

Я уткнулася в тарілку із овочевим супом.  І спитала з усмішкою.

- І хто з них хто?

- Хм ... дай подумати.  - я театрально замислилась.  — Балбес, Альоша Попович — це Дмитро Ігорович, а його кінь — його секретарка Катя.  Далі, Добриня Микитович - це у нас Жарський - такий увесь суворий, розважливий і дуже гарячий - Тут я мало не подавилася київською котлетою, аж в очах потемніло.  Подруга потяглася до мене і постукала по спині, допомагаючи прокашлятись.  Відпочила і почала реготати .. а вона не вгамувалася - ну і Муромець Ілля - Жихарєв.  Саме все сходиться.  Рочків йому тридцять три, та й Сівкою Буркою обзавівся нещодавно.

- Це ти ота коняка кудлата, чи що!??  - уже в голос реготала я, знаючи історію їхнього знайомства.  - Так, і прокотився на тобі він добряче..!!!  - я вже не могла зупинитись.

- Циц!  Дурбецело!  Зара’ тебе кікіморою болотяною зроблю!)))-- тільки і встигла ухилитися від потиличника.

- Та я то хоч бабою залишилася, а ти коняка - заливалася я, а зі мною і подруга, яку взагалі на емоції вивести це ціла епопея.

І тут я звернула увагу, як Денис голодним поглядом дивиться на мою подружку.  Між ними явно щось відбувається… Ну що ж, я буду тільки рада.  Кидати такі промовисті погляди ні він, ні вона просто так не будуть.

— Нат, а що це Лев у тобі дірку протирає?  Чи не поділили щось?  - смикнула мене вона.

- Ой, Янін... Був у нас з ним нещодавно..кхм.....-- я  затнулась..-- конфлікт.  Мабуть, злиться ще... — зітхнула я.  Не хочу видавати поки що.  Адже сама не впевнена у тому, що відбувається.

Ох тиж.....виделку зігнув !!!!! Нащо ж так псувати інвентар? Невже так сильно сердиться на мене!  Треба терміново втішати!

- Ну нічого, налагодиться.  ..-- стиснула мою долоньку своєю подруга. Вона просто геній тактовності.

Ось і кінець обіду підійшов.  Час і попрацювати.

Британці мають приїхати приблизно за тиждень, а в мене ще й кінь не валявся.  Потрібно зробити кілька презентацій, а за іншими документами купа роботи.  Ден одразу забрав Янину повністю під свій контроль тепер навіть я не є її начальницею.  Мені навіть легше.  Тим більше, що вона якраз здатна строїти не лише недбайливих секретарок, а й цілі батальйони.  Тож мені залишалося, окрім роботи в комерційному відділі, ще оновити посадові інструкції з відділом кадрів, постаратися нікого не звільнити і якимось чином вибачитись перед Льовою.

***********

Лев.

На понт мене вирішила взяти засранка??!!!!!!  Так ось!!!  Не дочекаєшся, люба!  У мене на тебе великі плани!  І тепер мені вже відверто все одно, що ти думаєш з цього приводу.

Ця засранка блондиниста, ще й на обід з'явилася зі своєю подружкою!  Сидять посміхаються, поглядають на нас з-потай.  Думають, ми не помічаємо.  І на хіба нас взагалі із пацанами понесло до їдальні.  Ніколи не були тут, але сьогодні раптом всі одночасно вирішили проінспектувати місцеву кухню.  До речі, дуже смачно, що не могло не тішити.  А головне, що співробітникам подобалося, і всі могли дозволити собі тут харчуватися.  Ось і зараз, потішився, що Рибка моя взяла собі комплексний обід і з апетитом їла.  Ну ще б пак, після такого "доброго ранку"!!

Та ось ця її фраза про законного чоловіка мене тільки більше підштовхнула до активних дій.

- Хлопці, - Денис і Дімон звернули увагу на мене.  - Я тут хотів сказати вам... - зам'явся.  Все ж таки не часто повідомляє друзям про свої серйозні наміри щодо однієї нестерпної блондинки.  Шлях вона ще й не знає.

- Ну.  - підштовхнув Денис.  - сказати хотів, але забув?  - реготів він.

- Загалом - я видихнув.

- Ну, зрозуміло, що справа в панночці.  Он і виделку зігнув.  Давай!  Не тягни вже!  - підбуркував Діма.

- Я хочу одружитися з Наташкою.  -- все!  Сказав!  Все...

Хлопці дивилися на мене.  Мовчать.

- мммм .... - Протягнув Дмитро.  - Я розумію, вона не в курсі.  ...?

-- не в курсі....але ми ....разом ми загалом. Ось..-- відповів я.

- Фух ти!  Ну нарешті! Я вже думав .... Ай, неважливо, що я думав!  - поплескав мене по плечу Ден.  - Давай після Нового року, брате.  Зараз ну ніяк часу немає ..... -- А що б тобі! Ну хто про що, а Ден чи про баб, чи про роботу!

Тішило те, що друзі мене підтримали, залишилося тільки Наташку повідомити.  Може вже одразу в ЗАГСі це зробити?