Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

- Та нас ось тут за рогом ... нам тільки відірватися треба було ... - відповіла брюнетка.  Дивно, але ще місяць тому, я б почав фліртувати з тією палкою бестією.  Але тепер, мені чомусь подобається трохи інший тип ... легше..

Блонда примружили і подалася вперед, перегинаючись через моє сидіння ... не зрозумів ... А ось вона здається зрозуміла.  Ой-е..

- Це ти-и!!!!  - промовила вона, чи здивовано, чи .... навіть не знаю як..

- Яя))!  - відповів повертаючись до неї.. Оце колір очей! Величезні, немов на пів обличчя сірі вири, наче розплавлене срібло, затягують у свої сіті...але ні, риба моя...

- Та в мене "булка" горіла ще два дні, після твого рукоприкладства... придурок!  Зупини машину!  - мало не виплюнула вона мені в обличчя!  І штовхнула в плече.

А мені прямий по кайфу!  Вона така мила, коли злиться...).  Знала б вона, як у мене боліла щелепа, і горіла долоня від дотику до її горішка. Ох!  Досі пам'ятаю це.

— А ти думаєш, я прямо причманів від твого лівого хуку по щелепі?)!  — парирую я. — Отже, ми квити - відповів я їй у тон.  - А сьогодні врятував твою дупцю, рибко!  Тож з тебе три бажання!  — промовив я, дивлячись на дорогу, шукаючи місце для паркування.

- Ага!  Щас!  Ти спочатку знайди мене, кіт драний!  - А ось це було образливо… Не за кота, так мене в універі дехто називав.  А за "драного".  Чи давно "Brioni" став "драним"?

Але я не встиг нічого відповісти, як почув гуркіт задніх дверей, що зачинялися.

"Закривай мене, як свій холодильник" - згадав я старий прикол з інтернету про автомобільні двері.  Ось же засранка!  Ну нічого!  Потрапиш, ти мені ще в лапи! У цьому я вже був певен!

*************

Зима минула, як у тумані.

Березень.

Моя "золота рибка", немов випарувалась.  Я собі так подумав, що, можливо, я вичеплю її в тих районах, де зустрічав до цього.  Тому я став постійним клієнтом усіх закладів, які там були.  Але, на жаль, блондинки зі срібними очима, я не спостерігав ніде.

Страшно, сказати, навіть коли в моєму ліжку опинялися інші панянки (адже природу ніхто не скасовував), я представляв на цьому місці ту саму зухвалу ббілявку, яка так вдало з'їздила мені моєю нахабною пикою.  Ось так вправила мозок, на мою голову.  Відьма, трясця їй!

Але!  Сталося те, що сталося.

Я повертався із зустрічі з клієнтом.  Денис, мій друг, а за сумісництвом генеральний директор нашої компанії, попросив заїхати до нього додому та забрати деякі документи, які він залишив сьогодні у квартирі.  Крім того, я ніяк не міг вибрати нормального начальника секретаріату і в мене на сьогодні була призначена співбесіда з черговим претендентом.  Подивимося, що цього разу вимочить наш відділ кадрів.  Замахали вже своїх доньок, племінниць, онучок підсовувати мені з цілком зрозумілими цілями... Тому цього разу кандидата, а точніше, кандидатку, я обирав самостійно. Чесно?  Просто тицьнув пальцем у перше-ліпше резюме, навіть до пуття не читаючи, що там.

Від усіх роздумів мене відволік дзвінок із невідомого номера.  Підняв трубку ... і обімлів.  Навіть на секунду втратив керування автомобілем.  Ледве не підрізав мужика на "ланосі".

Дзвонила, якась Голіцина.  Говорила, щось про туфлі.  Потім її мова перетекла в навігацію по її району.  Але я й так чудово знав, куди їхати, і ніяк не міг відмовити собі в задоволенні слухати її ніжний голосок, що переливається, наче весняний струмок.

Йопта!  Чимось мене на романтику потягнуло.... Не в той степ, брате! Не в той..... "Золота рибка" таки потрапила в мої сіті!  Тепер не втечеш, мала!

Так!  То була вона!  Попа-сердечком.  І тепер ця шикарна дупа точно опиниться в моїх руках і на моїх колінах!  Тримайся білявочко! Ти мені ще бажання винна.

********

Вона щось говорила ... Я відверто не слухав її і просто розглядав дівчину.  Яка вона гарна.  Хоча колюча, як їжачок.  Але я впевнений, що за цією напускною бравадою ховається дуже ніжна, тендітна і гаряча суть.  Ось її і я витягну назовні.  Тим більше, що я тепер знаю не просто її прізвище, а й адресу.

Поки вона перебувала в шоці, забрав одну туфель із коробки і швидко змився.  Нехай це буде, мій трофей і привід зустрітись для неї.  Втік з її квартири так швидко, як зміг, залишаючи блонду зі своїми шоком наодинці.  Я потім все зроблю сам у найкращому вигляді.

Через десять хвилин, (благо офіс недалеко від цього будинку) я сидів у своєму кабінеті прокручуючи в руках ту саму туфельку.  Яка маленька ніжка!  Ну точно, Попелюшка.  Майже дитячий розмір, то така захмарна шпилька.  Як вона ходила на них?  І чому з м'ясом відірвано підошву?  Адже шкіра майже не пошкоджена.  ..А бренд дорогий.  Я сказав би, дуже.  Шиють взуття на замовлення суто під замовника.  Індивідуальні колодки, матеріали люкс-класу.  А по дівчині не можна сказати, що вона може дозволити собі таку пару.  Я знаю, скільки це у них коштує.  Сам не раз там замовляв взуття та сумки собі чи на подарунок.

Квартирка у неї маленька, хоч і в новобудові, ремонту немає.  Це я встиг розглянути.  Одяг на ній якісний і хороший, але не того класу, що можна купити собі такі туфлі.  Подарував хто?  Та й квартира .... Залицяльник?  Коханець?

Від останнього, я скривився ..... Не хотілося думати, що панночка з тих мисливців за грішми.

Але тут до мого кабінету несміливо постукали, а потім, не дочекавшись мого запрошення, двері відчинилися..

— І знову, добридень — , я глянув у розкрите резюме, що лежало на моєму столі.  Так ось, куди вона поспішала!  Ну що ж, то ще легше!  - Наталі.  - перекотив ім'я мовою, немов смакуючи, кожну букву.  І мені дуже сподобалося.  - Скучила?  - не зміг утримати від виразки.

- Ага!  Безмежно…. - відповіла моя нова начальниця секретаріату.  І навіть якщо вона повний нуль у цьому, я вже знав, що на випробувальному терміні, я випробуваю її на повну.