Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
Наталі.
"Жити, як кажуть, добре. А добре жити ще краще": подумала я і рішуче постукала у двері кабінету мого потенційного керівника.
Мені просто кров із носа потрібна ця робота. Колишній підмахнув проблем і тепер мені не до моєї аристократичної родової. Перебирати харчами – це не про мою ситуацію. Треба терміново розпрощатися з цим довбаним кредитом і забути, як страшний сон, усе, що відбувалося останні... скільки? .....та отетеріти скільки років! Люди за цей час одружуються, народжують дітей… розлучаються, а може й ні… Ну та гаразд.
Мене все ще трусило від злості після сьогоднішнього ранку. Ні! Ну ви уявляєте! Були у мене значить улюблені туфлі. І пофіг, що зараз лише кінець лютого, я знайшла їх, коли вивуджувала пристойні чоботи для походу на співбесіду в одну непогану контору. Після хвороби, я ґрунтовно взялася за пошук роботи і ось! Ось воно, довгоочікуване запрошення до офісу. То про що це я? Ах так! Туфлі! Нюдові човники на тоненькій позамежній шпильці з м'якої шкіри, зроблені на замовлення, точно за моїми мірками. Мені подарувала їх подруга-стиліст на День Народження. Найзручніша колодка, якісь там спеціальні амортизуючі матеріали устілки, які використовують космонавти (ніхто не підкаже, навіщо космонавтам шпильки в космосі? На побачення літати в невагомості? Романтика) )та мої туфлі зручніші за будь-які капці. Так ось! Дістаю я цю красу з коробки, просто помилуватися і виявляю, що підошва на обох туфлях не просто "жерти просить", а відірвана з "м'ясом"! Це шок! Це як? Це блять хто таке зробив??????? Ааааааа !!!!!!
Але! Відставити паніку! У цього взуттєвого бутіка, своє обслуговування і в мене збереглася гарантія! Хоч би прокотило.
Дзвоню в контору, попутно збираючись на співбесіду. Через кілька хвилин спілкування з приємною дівчиною, вона мені скидає номер майстра, який спеціально приїде до мене, щоб оцінити масштаб катастрофи і забрати мою багатостраждальну пару.
Через покладені і обіцяні тридцять хвилин, до мене, звичайно ж, ніхто не приїхав. А я між іншим уже запізнююся. І якщо не вийду за п'ятнадцять хвилин, доведеться дзвонити і просити про перенесення зустрічі.
Я вже зібралася, натягла на себе пристойні темно-сині високі джинси, чорну водолазку і коричневий піджак. Взуватися поки не стала. Волосся просто помістила під комір водолазки, бо все одно гніздо буде від шапки. Вкотре, від руки набираю номер майстра і, о диво! На тому кінці піднімають слухавку.
-- Я слухаю. - сухо відповіли мені, але мені вистачило й кількох слів, щоб зрозуміти, що в чоловіка неймовірний оксамитовий, сильний голос, який оперізує і обволікає з голови до ніг, не залишаючи шансу на втечу. - Кажіть. Я слухаю. - ох! Я щось зависла.
-- Доброго дня. Ну нарешті я до вас додзвонилася! Я Голіцина, з Абрикосової 34. Бежеві човники. Зрозуміли? - Протараторила я.
- ..д-так.... - невпевнено простяг чоловік.
- Може, ви заблукали? Так я вам зараз розповім, як до мене їхати! Ви ж уже в дорозі? А то я страшенно запізнююся! - тріскочу без угаву.
- д-да... - та що ж він, слів інших не знає чи що??
-- Ви зараз де?
- з'їжджаю з мосту у вашому напрямку. - відповів мені власник шикарного баритону.
- Значить, дивіться, перший з'їзд лівору, потім другий поворот ліворуч, далі прямо дві лінії, потім знову ліворуч і мій дім буде….- але мені не дали домовити і нахабно перебили.
-- ...зліва ...-- продовжив чоловік.
-- Ну так! Зручно, правда! ?Весь ліворуч))! - я реготнула.
- Зручно... і справді. - простягли на іншому кінці.
- Загалом. Домофону немає... знову... Шостий поверх, квартира... і знову він перебив.
-- ...ліворуч? - ось же ... слів немає. Але в голосі, я почула... посмішку?
- Якщо ви такий же фахівець із жіночого взуття, як і догадливий, то залишу вам на бензин. Кавою зараз уже нікого не здивувати. - промовила я. - Запам'ятали? Через скільки будете?
- Так, хвилин за п'ять буду. - І відключився. Бач ти! Жвавий!
Присіла на банкетку в передпокої і втупилася в коробку з туфлями, пригадуючи події останніх пів року.... Та вже.... З однієї дупи в іншу... прямо пишаюся тобою, Голіцина!
Розлучилася з цивільним чоловіком, після ... майже десяти років спільного життя! Боги, де були мої очі, коли я погоджуюсь на .... на ось того козла, який свинтив у захід сонця. І слава всім богам. Кредит на мене направду повісив величезний. Ну та й хрін із ним! Хоч мізків вистачило покупку квартири на себе оформити і цього притрушеного не прописати. Це була умова батьків, коли вони мені подарували суму для першого внеску на житлоплощу. Маленька, але моя моя)! Добре, що не народила дітей від нього ... А хотілося ... Ні. ну правда .... але ось Всесвіт, напевно щось знає. Так що, як тільки розгребу з боргами, відразу завагітнію! Пару тільки потрібного виберу, а там шлях теж вмотує!
Так! Я знову відволіклася! Так ось! З чоловіком розлучилася. Встигла ув'язати в бійку з якимсь пихатим хмиром у клубі. А нема чого руки розпускати. Дупа моя - це взагалі недоторканна територія, що ретельно приховується під джинсами та сукнями. Але що ж я пороблю, що накачала собі горіх на свою ... неважливо куди. Це все Яніна винна. Подруга моя, потягла мене до спортзалу. А там уже мої сідничні м'язи, як давай прокачуватись! Незчулася, як стегна стали міцними та апетитними. Ууух!
Потім, буквально через кілька місяців, ми з іншою подругою, з усіх ніг тікали від занадто наполегливих шанувальників з ресторану в центрі і так вийшло ... навіть не уявляю якимось провидінням, але ми чомусь залетіли не в таксі, які там зазвичай стоять біля входу, а в автомобіль до якогось красеня! Та ще й так ефектно. Нашу появу він запам'ятає надовго. Поруга, ледь підборами не протаранила стелю дорогої тачки. От би незручно вийшло. Але так взагалі-то і вийшло ... незручно в значенні. Тому що, коли збентежений хлопець повернувся до нас, він м'яко кажучи, був здивований, від нашого нахабства, але ним виявився той самий пихатий хмир, який човпнув мене по п'ятій точці, недвозначно натякаючи на .... ось на непотребу він і натякав. ..за те й отримав ляпас.
