Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Лев.

Декілька місяців тому.

Нічого у цьому житті не змінюється.  Люди не змінюються.  Змінюються трохи переваги та звички, але все інше стоїть на місці.

Ось і зараз, на моїх колінах витанцьовує гаряча брюнетка.  Все як треба.  Груди, талія, стегна, .... вії ... волосся.. Руки, ноги ... Силікон плюс відсотків десять того натурального, що залишилося в цій ляльці. Коліна? П‘ятки?  Не знаю, чому, але якщо раніше, я кайфував від подібної силіконової долини, так само, як і мої друзі, то ось сьогодні …сьогодні мені від цього сумно...

Сумно, сука!!  Сум і нудьга!

Музика гуркотить!  Дим від кальяну вперемішку з нудотними парфумами цієї панночки забиває ніздрі, бас б'є по скронях.  Відкидаю голову на спинку м'якого дивана у віп-зоні улюбленого клубу.  Однією рукою притягаю до губ склянку з вискарем, випиваю і відразу затягуюсь міцними вишневими сигаретами.  Ніяк не кину... Примружуюсь, від того, що дим потрапляє в очі і піднімаю голову.  Периферійний зір вихоплює з танцюючого натовпу біля бару чарівно красиві округлі стегна, обтягнуті білими джинсами.  Вау!  Це що там за краля така???  Дружок у штанах ворухнувся, але брюнетка, що танцює на моїх колінах, подумала, що така реакція в її бік.  Пробач кицюню, але ця історія не про тебе.  Мені терміново треба до цих стегон, поки їх не забрали!

Пересаджую силіконову долину на диван, сам же встаю і прямую до бару.

- Агов! Леве!  Ти куди!!!??  - чую слідом від Дена.

- Я зара’!! За випивкою схожу!  - вигадую на ходу.

Розштовхую трохи народ на барі і стаю якраз впритул до тих самих білих джинсів.

Потрібно якось почати розмову ... звернути на себе увагу.  Чорт!  Ніколи не думав про те, як привернути увагу дівчини.

Стою, як пацан, з ноги на ногу переступаючи, як придурок.  На дупцю сердечком  витріщаюсь.Піднімаюсь вище очима.  Тонка талія, витончена спина в чорній футболці, що облягає, світле волосся перекинуте на тонке плече.  На шиї сяє застібка ланцюжка.  Дівчина п'є коктейль і щось хихикає з подругою.

І....я не знаю, чим думав...але явно не мізками, та мої руки починають жити окремим життям від мене.  І в цей момент я смачно шльопаю всією своєю п'ятірнею, панночку по апетитній дупі, а в кінці ще й відчутно притискаю пружну булочку!

Панночка повільно обертається .... А гарненька ... Блонда, не малолітка.  Доглянута, аристократична зовнішність.  Сіро-блакитні очі метають блискавки і якщо, можна було спалити поглядом, від мене вже залишилося жменька попелу.

Ой, бляя .....

- Привіт, мала! Твоїй мамі зять не треба!?  - Ну просто геній флірту! Зупиніть мене!  І скалюсь у всі свої тридцять два. А що ще лишається…

Ох ти ж!  Зупинила!!  Ще й як!!!

Останнє, що я запам'ятав, це шалений погляд і серйозний такий мужицький замах у мою щелепу.  Ні, я й раніше був не дурень помахатися.  У залі взагалі частий гість біля боксерської груші.  Але ж тут!  Дівчинка!  Дівчина!  Вклепала так, що мене мало не знесло.  Важка рука, проте.."

.Ах, яка жінка-а, какаааааа жінкааа!!  Мені б таку..." Згадав я слова зі старої пісні... От точно! Мені б таку!

Поки я приходив до тями і ставив щелепу на місце, дівча здиміло, наче й не було. Як же знайти тебе, моя рибка?

За столик повернувся похмурий і незадоволений.

- Що, не прокотив підкат?  — промовив Ден з двома силіконовими долинами на колінах.

-- Ні.. таку маяню молов... самому соромно..Дай сигарету..- відповів хмурно.  Друг же розтікся в шкідливій посмішці.

-- Та ну ясна річ..! старієш брат.

-- пофіг .. - буркнув по ніс.  - Додому поїду, як останній страрпер.  - сказав підводячись і забираючи свої речі.

- ну давай ... валер'яночки не забудь на ніч випити ... - продовжував веселитися друг.

— Ось пам'ятай мої слова... Денис.  Зачепить і тебе колись ціпонька так, що валятись у п'ятах її будеш!  — хрін знає, на що я розсердився... Крутонувся і покинув клуб.  Все! Додому!  Спати.

***

Той вечір вихідного дня видався на подив теплим і ясним.  Вирішив не сидіти вдома.  Вранці з'їздив до офісу, переглянув деякі папери.  Задумався над тим, що настав час розширювати штат свого відділу.  Все ж роботи багато і тямущі співробітники не завадять.  Із задоволенням узяв нового начальника секретаріату.  Наша незабутня Ніно Кирилівна, на пенсію вже йде, та й методи у неї ще совкові.  Тож треба вливати свіжу кров.

Після офісу, захотілося просто проїхатися містом.  Осінь така золота видалася цього року.

Пригальмовую на колі біля одного із ресторанно-розважального центру.  Підспівую якійсь популярній пісні, що доноситься з магнітоли.  Відкрив вікно, впускаючи свіже повітря в салон автомобіля, прикурюю сигарету, роблячи глибоку затяжку.

І ось нічого не віщувало біди.. Але в секунду все змінюється ...

Одночасно задні двері відчиняються і на сидіння завалюються дві гигочучі панночки.  При чому одна притискає другу на шкіряному диваничку так, що та задирає стрункі ніжки в чорних панчохах і мало не дряпає підборами обшивку стелі машини.  Копошіння відбувається секунди, дівчата повертаються до мене.

-- давай давай!  Газуй! Швидко!  - на перебій кричать вони і я автоматом, тисну на газ і тікаю з місця пригоди.

Чую, що дівчата намагаються сісти по-зручніше. Вдивляюся в дзеркало заднього виду і впізнаю в одній із них ту саму золоту рибку з клубу.  Ось так зустріч, кицюню.

Панянки кілька хвилин щось з'ясовують.

- ой!  - скрикнула яскрава кучерява брюнетка, схожа на Хейлі Беррі та Анджеліну Джолі одночасно.  - А ви не "Убер"?

Я впіймав погляд дівчини в дзеркалі і посміхнувся. - А що, схожий?  - ну так, "Убер" їздить на мерсах GLS класу.  - і зустрівся очима вже з білявкою.

- Оо!  Вибачте, - вона зніяковіла - у нас був форс мажор. - Вона що, виправдовується?  Та пофіг мені!  Головне, що ти в моїх силках, рибка!  І очима хлоп-хлоп)).  Моя ж ти лапочка!

- Та не страшно.  - знизав я плечима.  - Буває.  Вам куди?