Я тебе не зраджу - Іра Майська
Глава8
Макс
В академії зустрічаюся з хлопцями вже на першій парі. Усю ніч знову ганяв думки про зеленооку язву. Заснув під ранок. Прокинувся, а в голові туман. І член стоїть. От що з цим робити?
Ден має вигляд ситого котяри. І тільки іноді облизує поглядом одногрупниць, що виставляють напоказ свої форми і сяють від такої уваги.
Дімон сидить глибоко в своїх думках.
Питають чому не приїхав до них після побачення? Типу мене там, ну, дуже сильно чекали. Шухевич підморгує мені, даючи зрозуміти, що я б без сексу вчора додому не поїхав.
- Не зацікавлений. Соррян.
- Ти ще скажи, що тримаєш вірність тій язві. – насміхаються з мене.
Мовчки ігнорую їх слова.
На другій парі пишу повідомлення своєму нічному безсонню.
Я: Привіт, красуня. Як спалося?
Моя крихітка: Привіт. Добре спалося.
Проходить хвилина, дві, нічого не пише. Ну, давай же, підтримай діалог.
Опа! Є! Посміхаюся сам до себе.
Моя крихітка: А тобі як спалося?
Я: Спізнився на першу пару. Причому, через тебе.
Моя крихітка: Не зрозуміла?! А я тут до чого?
Я: Була би поруч, не довелося би усю ніч думати про тебе. Згадувати твій запах.
Моя крихітка: Можу наступного разу своє худі тобі дати. Я доречі, вся пропахла твоїми парфумами.
Я: Ось тому і спала добре. Приходьте з Нікою на перерві у двір.
Моя крихітка: Твій Діма вчора пообіцяв її підкормлювати на перервах. Весь ранок про це тільки і слухаю)
Я: Вони давно дружать. Чекаю на ТЕБЕ!
Через хвилин двадцять виходимо з хлопцями на вулицю. Я весь в очікуванні того, що зараз обійму свою зеленооку язву і вдихну її солодкий запах.
Мене ніколи так не вставляло від жодної дівчини, а їз було достатньо. Навіть не можу сам собі відповісти, що в Даші таке є, на що я так реагую. Однозначно балів їй прибавляє, то її гострий і гарячий язичок. Мені так хочеться його спробувати на смак, впитися в той пухкий рот і пропустити крізь пальці її м’яке волосся.
Друзі травлять анекдоти, розвалившись на своїх капотах. А я поглядаю на вихід.
Через кілька хвилин помічаю Ніку, йде сама. Говорить, що Даша пішла до бібліотеки по книгу і скоріше за все уже прийде на пару.
Блокую свою машину та йду до головного входу.
- Гей, ця крихітка вже викручує тобі яйця. Що буде далі? – чую регіт за спиною. Не обертаючись тицяю їм фак.
Зайшовши в бібліотеку шукаю русяву голову. Бачу, що ходить рядами. І я за нею, мов найлютіший хижак, що полює на свою здобич. Даша мене не бачить. Зосереджено перебирає книги, водить по ним пальцем, перечитуючи назви та авторів.
Тягнеться рукою до верхньої полиці. Коротка блакитна спідниця показує більшу частину стегна. Мені це однозначно подобається. Тільки бачити ці шикарні ноги можу не тільки я.
- Яка фантастична картина відкрилася переді мною. – говорю пошепки.
Підходжу впритул до дівчини і допомагаю дістати книгу. Обертається до мене обличчям, зніяковіло посміхається. Щоки стали рожевими.
- Ти мене налякав. – опускає очі в підлогу, переминається з ноги на ногу.
Моя ж ти радість. Де ти ходила раніше? Невже, ще є дівчата, які соромляться мене щиро, а не грають свою роль?
- Чому не прийшла? Я на тебе чекав.
- Ой, прямо і чекав. Думаю, що твої фанатки тобі не дадуть засумувати.
О, впізнаю свою крихітку.
- Не знаю. Нікого не бачив, дивився лише на двері.
Обіймаю і притискаю до себе, коли Даша хоче трохи відійти від мене.
- Прийшов за своєю оплатою. – тягнуся до губ.
Вона встигає відхилитися і долонею штовхає мені у груди.
- Не порушуй дисципліну в бібліотеці і не збивай мого наміру на навчання.
- Так я ж допомогти хотів. Ти в курсі, що при поцілунку ми обмінюємось не лише енергетикою та мікробами, а і знаннями? – на повному серйозі видаю це.
Енергією можна обмінюватися і при обіймах. – закочує очі.
- Ти мені не даремно так подобаєшся. Дуже правильно мислиш. – міцно тримаю в замку своїх рук, обіймаю та носом проводжу по дівочій ніжній шиї.
Жадно насичуюсь її запахом і теплом її тіла. Вустами торкаюся шкіри у ніжному поцілунку. Дихання крихітки збивається. Пробую язиком. Шкіра вкривається мурахами. Блакитна венка пульсує ще активніше. Дівочі пальці зминають футболку на мені, але не відштовхують від себе. Я підіймаюся губами до її обличчя, з точним наміром поцілувати. Нарешті спробувати той гострий рот. Але шум зі сторони усьому завадив. Дівчина, мов прийшла до тями і відскочила миттю від мене.
- Я не це мала на увазі. – її очі палають, там блискавки.
Легкий рум’янець робить крихітку ще привабливішою для мене. Вона вилітає з бібліотеки так нічого і не взявши. А я стою посеред неї зі стояком в штанях та посмішкою на обличчі. Це вже мій постійний стан, поряд з нею.
