Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 4

Макс

Вранці збираюся на пари. Знову думаю про свою нову знайому. Набираю хлопців по дорозі в академію. Слухаю їхні розмови про те, що я вчора багато втратив. Дівки були, що треба.

Діденко стогне від жахливого похмілля, Шухевич згадує вчорашню брюнетку.

А я розумію, що мене ніхрена не приваблюють їх розмови про одноразові стосунки. Я кручу в голові те, як би мені витягти на каву зеленооку язву.

Хотілося вранці заїхати по неї. З міцною та чорною кавою. Можливо, з якимось капучіно чи лате. Але я вирішив поки почекати з таким напором. Таку дівчину потрібно завойовувати. Повільно, маленькими кроками,  і нікуди не поспішаючи. Скажу так, що мені і самому цікава така гра.

Після другої пари натовп студентів вивалює на вулицю, подалі від задухи в приміщеннях. Розміщуються хто де. Займають лавки зі столиками.

Я зі своїми друзями, як завжди, підпираємо капоти своїх тачок. Дівки тусуються в парі метрів від нас. Сподіваються хоч на крихти уваги, які їм можуть перепасти від нашої трійці.

- О, гляньте яка! Нічого так буфера. – Ден киває головою в сторону головного входу.

- Це та, що вчора трохи Лерку приземлила. – бубнить Діденко.

Обертаюся в той бік і бачу Дашу. Вони йдуть разом з Нікою, про щось розмовляють та сміються. Вона так виділяється серед цього натовпу. Бо вона яскрава, соковита, така, що приковує до себе погляди. Як хлопців так і дівчат.

Дівчина ловить мене у фокус та вмить стає серйознішою.

Мій грізний погляд в бік Шухевича, сказав йому достатньо.

- Все-все! Я зрозумів! – друг підняв руки догори, розкритими долонями та голосно засміявся.

Дівчата підходять ще ближче. Ніка вітається та зупиняється. А моя крихітка, кивнувши головою, збирається навтьоки.

Хапаю її за руку та тягну на себе. Від несподіванки Даша завалюється боком на мене.

- Так! Макс Зарицький. Двадцять три роки, четвертий курс. До кримінальної відповідальності не притягувався. Кредитів не маєш. – випалює на одному подиху. – Тримай свої руки при собі.

Хлопці присвистують.

- Даремно ти так з ним. Його руки кожна тьо... Соррян! Дівчина хоче. – либиться Ден.

- А я не кожна. – так солодко язвить йому у відповідь. – І навіщо мені потім ці трабли з його тьо... Соррян! Дівчатами.

Поглядом показує на дівок, що стоять недалеко від нас. І які з презирством та злістю дивляться на першокурсницю. Адже з деякими у мене було кілька разів. Є й такі, кого зловив чисто десь у клубі заради швидкого траху. І яких не запам’ятовую. Бо вони нічого не значать для мене. Але зазвичай ті дівки думають інакше і вже вимальовують плани стосовно мене. І навіть тоді, коли їм прямо говориш, що секс нічого не змінить.

- Ну ти і язва. Але мені подобається твій гострий язик. – шепочу їй на вухо, поки вона смикається у мене в руках.

Вдихаю у себе її запах. Мене вставляє. Член починає ще більше проявляти себе. Притискаю її спиною до своїх грудей, обхоплюю міцно у замок поперек талії та питаю у малої, які у них плани. Ніка відповідає, що вони прямували у кафе аби перекусити щось. Кличе нас приєднатися до них, а сама поглядує на Дімона.

- А ти точно не маніяк? – моя крихітка завмерла і не ворухнеться. Та з усією серйозністю у мене запитує, поглядаючи через плече. – А то я щось не впевнена.

І випадково проходиться своєю апетитною попкою по моєму здибленому паху.

Бачу, як на горизонті Лерка йде повільною ходою у нашу сторону. Награно посміхається та промовляє до нас.

- Хлопці, в нас відмінили наступну пару. Не хочете з нами в якийсь рестік? Адже, ми усе літо не бачились. – і з такою надією дивиться на мене.

Даша цокнув язиком, вивільняється від моїх рук. Бере під руку Ніку та тягне через усю парковку, в бік студентського кафе.

А я так і стою. Проводжаю їх поглядом і приборкую свої фантазії щодо фігури тієї язикатої язви.

Там є на що подивитися і про що пофантазувати. Хоча вигляд має досить скромний. Даша обрала одяг аби не так яро виставляти на загал її апетитні стегна та груди. Там повна трієчка. Соковиті губи.

Соковита дівчина.

Мої любі, підписуйтесь на мою інсту. Посилання є в мене на сторінці. Там в актуальних сторіз є візуал Даші. Пізніше викладу Макса. Тих людей я обрала, як прототип героїв.