Закладаюся, я тебе переграю! - Горова Ольга

— Це… Просто… очманіти можна! — лунає збоку ледь чутно те, що я точно не мав би почути. Ошелешено...

— Знаю! Повне шаленство, скажи! — зухвало відгукується наш продюсер.

 Це було настільки дивно, що таки зуміло привернути мою увагу.

 Цей день — мав стати днем нашого тріумфу! Він і був ним.

Нарешті наш альбом у топі хітпараду країни, а на концерт продані всі квітки. То що ж зараз відбувається, дідько?!

— Таки вражає… Не очікувала, --- озивається дівчина.

 “Якого біса?! Як я взагалі можу ЦЕ розібрати серед бітів, що набирають обертів, та реву фанатів?!” — промайнула якась дика думка.

 Але я справді не мав часу на це дивне лайно!

 Гуп! Гуп! Гуп!

 Простір клуба гуде. Ні, бляха, він пульсує!

 Мерехтливе світло та потужний звук вибухають навколо, ніби живуть у власному, шаленому ритмі! Змушують коритися: то підносять до стелі, то припинають до підлоги, забирають повітря з легень.

 У венах вибухає відчуття, ніби мене підхоплює вихор, який просто неможливо опанувати… Але ж це не так! Бо я і є грьобаний володар цього ритму! Я його творець! І саме я зараз керую всіма, хто слухає мою музику! 

 Мій голос!..

 Натовп живе ним. Дихає! Просочується!.. А мене буквально гойдає разом з цим натовпом! Чи то їх зі мною! Штирить від цієї шалої енергії!

 І тут… з якогось грьобаного дива, мене щось немов смикає за голову!

 Той ефір, чи енергія, чи що воно в біса таке, яке наповнює простір, — я повертаюся вбік, зазираючи за куліси, де стовбичить наш Макс разом з… Ох-рі-ні-ти!.. Цього просто  бути не може!

 Як він зміг затягнути сюди ЇЇ? Для чого?!

 Як?! Хіба це не… Ну НЕ ЗНАЮ, бляха! Не якесь там довбане порушення пакту про ненапад?! О, почекайте! Чи, може, типу щось на кшталт корпоративного шпигунства?!

 Дідько! Мене влютувало так, немов високовольтний дріт десь обірвався і встромився в мій хребет голим уламком! 

 Я. Тупо. Очманів. Ага — так і зависнувши на верхівці приспіву… На сцені. Посеред довбаного виступу! Вперше в житті…

 Пауза… що на якусь секунду немов вибухнула тишею над усіма головами!..

 Але, на наше загальне щастя, Ден — наш барабанник — сходу вʼїхав, що зі мною щось не так. І ввімкнувся соло. Дяка йому за це!

 Інші ще вирячалися. Я буквально відчував погляди хлопців потилицею.

 Та просто не міг перемкнутися. Як закляк! Мій погляд немов ввіпʼявся в ці напружені сині очі. Простромив, як шпилька. Примусив і її дивитися в упор на мене.

 От тільки у цієї шпильки, схоже, було два гострих кінці… Отож зараз один немов встромився в мій мозок, що й досі пульсує.

 Мабуть, я виглядав достобіса дивно, ось так завмерши на сцені з довбаним мікрофоном у рота…

 І саме ця думка таки змусила мене зібратися та заспівати знову. Ще потужніше! А ще, можливо, бажання втерти носа цій пихатій всезнайці.

 Бо я хотів упиватися її усвідомленням нашого тріумфу! Жерти його!.. Втягнути повні легені, бляха!..

  Добре, тут така справа... Я не якийсь там божевільний, чи щось на кшталт. Геть ні!

 І точно не “енергетичний вампір”, що змушує людей навколо танцювати під його дудку, як могло спасти на думку. І також не маніяк. Зазвичай…

 Хоча, інколи все ж — так. Ось це все. Й варто визнати, що коли я опиняюся на сцені — мене самого захоплює божевільне шаленство.

 Так буває не кожного разу, авжеж. На жаль… Інколи та крижана стіна між сценою та слухачами так до кінця й не тане.

 Та коли той грьобаний метч таки стається — це просто неможливо описати стандартним набором слів! 

 Бо саме в цьому і є чи не найбільший кайф створення цих довбаних пісень! Музики, текстів — які інколи вижирають всю душу та й тельбухи, чого вже… Так от, той резонанс, який можна вхопити з десятками, сотнями, тисячами фанатів, що прийшли послухати нашу музику та відірватися на повну — найпотужніша штука, яку я знав у житті. Це, бляха, сильніше будь-кого наркотику, здається!

 Хоча тут я не спец. Звиняйте.

 Не типовий я лідер рок-гурту, що вже й казати. Жодного разу не спробував цю херню. Так вже склалося, що мав запобіжник.

 Але ми всі тут такі, нетипові, зібралися. Кожен на свій манір. Тож претензій ніхто не мав. 

Проте так, як мене проштампувало годину тому на сцені під час виступу… коли ж взагалі нічого не могло зачепити, здавалося… Але побачив її і… 

 Я, бляха, досі не знав, на якій силі волі зібрався та видав другий куплет! Ще й так, що зал немов з глузду зʼїхав остаточно! Оце так вразив! Всіх…

_____________

Вітаю, мої любі!❤️

І запрошую вас до нової, палкої історії, де між героями палає... наразі ненависть, але це точно не все ;-))! Колись ці двоє були знайомі та все склалося так, що зараз вони фактично вороги... Та чи зможе один... ой, ні, два зухвалих виклики щось тут змінити?!

 Додавайте книгу в бібліотеки, ставте ваші "❤️" та залишайтеся з нами -- і ми точно дізнаємося відповідь! Головне нам втриматися та не спалахнути разом з ними)))

*Викладка буде кожен день, та точний графік додам трохи пізніше.