Я тебе не зраджу - Іра Майська
Глава 19
Даша
Сидимо на парі з Нікою. Вона тихенько розповідає, що в п’ятницю буде якась крута вечірка в клубі. Там точно будемо більша половина академії і ми просто зобов’язані там бути.
‐ Не знаю. Я не хочу заздалегідь щось обіцяти. – так само тихенько відповідаю.
Лекцію перериває стукіт у двері. Заходить хлопець, з шикарнючим букетом рожевих троянд.
- Прошу вибачення, що відволікаю. Та в мене тут термінова доставка для Даші Акімової.
Оглядає студентів.
Я трохи збентежена, тому не одразу реагую і даю про себе знати.
- Тут вона! – махає рукою моя руда подруга та вказує на мене.
Кур’єр кладе квіти мені на стіл та дає розписатися у документах. Руки від хвилювання тремтять, чиркаю ручкою, майже не дивлячись.
На перший погляд квіток десь тридцять штук. Але коли починаю перераховувати, то їх виявляється в двоє більше.
Дістаю маленький конвертик з запискою.
« Звільнишся – подзвони »
- Це Зарік? – заглядає моя рудоволоса подруга.
- Думаю, що так. Більше нікому. – відповідаю з посмішкою на обличчі.
Настрій враз злетів вгору. Дістаю з сумки телефон, набиваю повідомлення.
Я: Дякую за букет.
Красунчик: Важкі, набереш мене, я довезу тебе додому.
Я: Ага.
Я: Це ти так вирішив перестрахуватися? Щоб точно подзвонила?
Красунчик: Це просто квіти дівчині, яка подобається.
Посмішка не сходить з мого обличчя, сиджу в бібліотеці. Думати про навчання ну ніяк не виходить. А мені потрібно готуватися до лабораторної роботи.
Букет займає більшу частину столу і я періодично утопаю носом в запашних бутонах. Дівчата кидають в мою сторону зацікавлені погляди. Але вони не усі добрі.
Час близиться до вечора, чую вібрацію телефону, повідомлення від красунчика.
Переживає, що сама пішла додому.
Я: Я все ще в бібліотеці. Нічого не встигаю зробити. Але вже точно час збираттся.
Красунчик: Я чекаю на парковці біля академії.
На вулиці мене окутує вечірня прохолода. На небі видніються перші зірки. Максим подає мені звуковий сигнал і виходить з машини мені на зустріч. Перехвачує букет однією рукою, іншою бере мене в свої обійми. Ніжно цілує мене у вісок.
- Привіт. – шелестю своїм теплим диханням десь йому у шию.
Обіймаю його за талію. Це вперше, що я сама його так вільно обіймаю у відповідь.
- Привіт. Як твої справи? – проводить своєю розкритою долонею по відкритим ділянкам спини та плечах.
- Втомилася, як собака, але не закінчила. Завтра знову піду. – відлипнув від красунчика, поправляю свою сумку з книгами та конспектами.
- А чому в гуртожитку не готуєшся?
- У мене там через шум не виходить сконцентруватися, а також гірший інтернет.
- Ясно. Їдьмо десь перекусимо. Бо я теж тільки з офісу.
- Мені трохи соромно, що ти не відпочиваєш, а чекаєш на мене.
- Мені подобається чекати на тебе, мені подобаєшся ти. – садить мене в машину і допомагає пристебнутися. – І, взагалі, мені не подобається те, що моя майбутня дівчина буде ходити пішки та ще й сама.
Їдемо по вечірній трасі. Дорога переповнена автомобілями. Час пік.
Звертаємо на менш людну вулицю. Паркуємось. Прямо перед нами кафе.
Щойно ми зайшли в приміщення, як нас зустрічає офіціантка. Проводить вглиб, саджає за вільний столик з м’якими диванчиками. Макс робить замовлення за нас двох. Поки вечеряємо, то спілкуємось. Мені подобається те, як я себе відчуваю поруч з ним. Ніби ми знайомі вже тисячу років. Розрахувавшись за їжу, везе мене додому.
- Дякую за все. І за квіти також.
Стоячи біля машини, забираю з його рук свій букет.
- Солодких снів, крихітка.
Він просто стоїть. Він просто дивиться на мене. Долоні сховав в передні кармани своїх джинсів. Мені дух забиває від його виду.
- І тобі солодких. – схиливши голову вниз, топчуся на місці. А потім обертаюся, аби піти.
- Ти точно нічого не забулася?
Обертаюся і бачу, як стукає пальцем собі по щоці. І знову ховає руку в карман.
Підходжу впритул, торкаюся вільною долонею його грудей та тягнуся губами до щоки. Ніжно торкаюся його шкіри, завмерши буквально на хвильку.
- Бувай. – шепочу, ледве чутно.
- До завтра, красуне. – хрипло відповідає у відповідь.
Цокаю підборами та втікаю в гуртожиток, під пильними поглядами студентів, що сидять у дворі на лавках.
