Я тебе не зраджу - Іра Майська

Повільно спускаюся нижче і нижче, пещусь об її обличчям, нікуди не поспішаю. Цілую куточок її губ.

Раз. Другий.

Крихітка повертає голову трішки до мене. Ніжно торкається куточка моїх губ у відповідь. Я підхвачую її пухку нижню губу своїми. Відтягую. Стримую себе, щоб не вкусити до крові.

Беру в захват верхню, потім знову нижню. Дівчина цілує мене у відповідь. Злегка прикушуючи мої губи.

Це такі ніжні, геть дитячі поцілунки. Але це найкраще, що траплялося зі мною. Мене від них топить таким теплом, що я відчуваю, як тремтять мої руки.

Наші серця за ці двадцять секунд набрали таких розгін, що мало не вилетять з грудини. Але красуня ставить свої долоні між нами і відривається від мене. Тягнуся вслід за її ротом. Та вона ставить вказівний палець мені поперек губ.

Впираюся своїм лобом в її лоб та хрипло промовляю.

- Пиздець, Даш, як мене хитає від тебе, – сильніше стискаю її талію в своїх руках. – Дай мені ще трішки емоцій, щоб легше пройшла поїздка.

Дівчина качається в моїх обіймах, тягнеться до обличчя знову.

Розкриваю губи для поцілунку.

- В мене сьогодні така мокра білизна, – шелестить тихо-тихо і чмокає в ніс.

Відступає на крок. Розриваємо обійми і вона спокійнісінько йде додому.

А я стою, як ідіот, і шкірюся її в спину.