Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 20

Макс

Я не знаю, що ця дівчина зі мною зробила. Але я сам себе не впізнаю. Вчора спеціально тримав руки в карманах, щоб не заграбастати Дашу в свої обійми і не зробити зайвих рухів. По очам бачив, що ще трішки і вона буде моєю. По дорозі додому подзвонили хлопці, вони зібралися на хаті у знайомого. Заїхав до них на годинку і додому. Друзі сміються, що я чужих дівчат став лякатися. Ну так. Трохи є.

Коли одна знайома запропонувала усамітнитися на другому поверсі в кімнаті, то я сказав, що не зацікавлений і вже збираюся додому. Саме це всіх і здивувало. Адже раніше я ще ніколи не відмовлявся від таких пропозицій. Тим паче, що з цією дамою ми не раз гарно проводили час.

Вранці пишу Даші, що їду з батьком на об’єкт за місто. Тому не зможу вранці по неї приїхати і після пар забрати. Йому терміново знадобилася моя думка в одній справі.

Дівчина одразу ж відповідає, що нічого страшного. В неї теж сьогодні купа справ і потрібно доробити лабораторну роботу.

Весь день мотаюся туди-сюди, звільнившись дзвоню крихітці.

- Привіт. Ти в бібліотеці?

- Ще ні. Тільки збираюся.

- Їдьмо до мене, у мене широке та зручне ліжко. Зможеш розкидати там свої конспекти. Я замовлю нам піцу та допоможу усе зробити.

- Дуже приваблива пропозиція. А що попросив за це?

- Можу просити все, що захочу?

- Ну, спробуй. – хіхікає в трубку.

- Беру трохи часу на роздуми. Виходь, я вже на місці.– повертаю кермо у двір академії.

Через хвилин п’ять виходить моя крихітка. Бачу по очам та посмішці, що рада мене бачити. Підходить і одразу цілує мене у щоку.

От. Я ж кажу, що ще трішки і вона сама прийде в мої обійми.

В салоні автівки награно суворим голосом промовляє, що їде до мене лише тому, що я обіцяв допомогти. І вона любить піцу.

- Так мені з піци потрібно було починати, а не з кави та зефірок? – сміюся з її фрази.

В квартиру заходимо, бурно обговорюючи їжу. Хто що любить. І що саме зараз замовлятимемо.

Даша одразу йде у ванну кімнату, а я дістаю з шафи шорти, щоб збігати в душ після робочого дня.

- Який в тебе пароль від вай-фаю? – запитує, коли я виходжу з душу.

Обводить поглядом мій голий торс, по якому стікають краплі води і зникають на резинці шортів.

Схиляюся позаду неї, клацаю пальцями по клавіатурі, натискаю аби пароль зберігся. Силою стримую себе, щоб не торкатися дівчини.

Одягаю чисту майку, плюхаюсь на ліжко, животом вниз та стогну. Сьогодні потягнув м’язи на спині і масаж мені б не завадив.

- Я придумав спосіб оплати. З тебе масаж, – бубню десь в ковдру.

- Ти ще не заробив на нього, – говорить і дістає зошити.

- Ясно. Тоді скоріше давай покінчимо з цим.

Сідаю поруч, ставлю нам під спини подушки та ми починаємо працювати.

Приблизно через години безперервної праці ми відволікаємось. Дзвонять у двері. Йду відчиняти, приймаю замовлення від кур’єра з ресторану, де звик замовляти собі щось на вечерю.

- Так, все! У нас перерва. Сідай, буду тебе задобрювати, – відкривши коробку з ароматною піцою, відриваю краєчок і закидаю до рота.

- Що так не терпиться, щоб я посиділа на тобі?

Від такого зухвалого запитання мало не давлюся їжею.

Даша сміється.

- Тобі смішно, а мені тепер і кусінь в горло не лізе. Я весь в очікуванні.

- Гей, я про масаж, – стріляє в мене своїми зеленими очима і спокійно продовжує жувати.

Закінчивши з їжею, сідаємо знову за навчання. Аж поки дівчина не закриває ноутбук та свої конспекти.

Я демонстративно стаю колінами на ліжко. Дивлюся з викликом в дівочі очі та стягую майку. Кидаю на крісло. З ліжка прибираю всі речі, розчищаю територію, так би мовити.

Бачу, як крихітка завмерла і очікує на мої подальші дії. І вже не така ділова, як годину тому.

Лягаю на живіт, витягши руки вздовж тіла.

- Сідай, не бійся, – підбиваю її до дій.

- Я тебе не боюся.

На колінах підповзає ближче, перекидає ногу через мене і сідлає, мов їздового коня. Проводить розкритими долонями по всій спині, трохи надавлюючи.

- О, кайф! – стогну я.

Даша поводиться обережно зі своїми руками, боїться спуститися нижче попереку. Але через хвилин десять вже діє більш рішуче, розминає кожен м’яз, кожен клаптик шкіри. Коли вона тягнеться долонями до моєї голови, то лягає своїми грудами мені на спину.

- Ммм, – мичу десь у постіль. – Цей рух мені подобається найбільше.

Крихітка мене щипає за сідницю і в самому кінці пару разів долонею ляскає по ним.

- Сеанс закінчений, – легенько водить пальцями по спині.

- Не пам’ятаю вже, коли мені хтось робив масаж, окрім професійних масажисток. В тебе краще виходить, ніж у них.

- Ага. Тобі просто масаж члену роблять, – хіхікає і збирається встати з мене.

Я швидко перекручуюся на спину, не даю її цього зробити. Тримаю за стегна. Розвилкою свого самого солодкого місця, Даша впирається в мій член, який стоїть.

- А ти все шуткуєш, – з посмішкою говорю. – Я терплячий, почекаю.

Вожу долонями по їх ногам, спостерігаю рожевий колір обличчя, збите дихання. Відчуваю, як летить її пульс.

Так, крихітко, ти і сама все розумієш. Що ще трішки і я тебе з’їм.

- Дякую. Наступний масаж з мене.

- Це тобі дякую за допомогу, – злазить з мене, я не тримаю. – Аякже, обов’язково!

Чую той сарказм в голосі.

Біля гуртожитку сидимо в машині, не хочу її відпускати. Дзвонить батько, говорить, що завтра потрібно з ним їхати в інше місто. Там буде ділова зустріч та знайомство з новими компаньйонами. Додому повернемось скоріше за все в суботу.

Від цієї новини мені стає ще важче прощатися. Виходимо на вулицю, обіймаю її за талію, притягую в свої обійми. Даша не пручається. Закинула руки мені за шию, носом торкається основи мого горла. Відчуваю на своїй шкірі її гаряче дихання.

‐ Подаруй мені поцілунок, щоб геть там не здихати без тебе, – шепочу їй на вушко та труся ніжно губами об її шкіру.