Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 17

Даша

Крізь сон відчуваю тепло чужих рук на собі. Затамувавши подих, приходжу до тями. В районі моїх сідниць відчуваю щось гаряче та тверде. Впирається в моє тіло.

Осмисливши все, трохи напружуюся. Повертаю голову в сторону Максима.

Спить, притягнувши мене до себе впритул. Носом втикається в шию.

Хочу вискочити скоріше з ліжка, поки той спить. Але при найменшому русі, руки стискаються сильніше.

- Доброго ранку, красуне. – сонно сипить мені в шкіру. – Давай полежимо так ще трішечки. Сьогодні вихідний. Нам нема куди поспішати. А потім я зварю тобі каву і приготую бутіки.

- Доброго ранку. Ти ж казав, що не будем приставати до мене, а сам обвився навколо мене, немов плющ.

- Ти так змерзла вночі, що уві сні сама до мене притиснулася. Аж потім я почав тебе обіймати і гріти своїм теплом.

Ну, так. На мене це схоже.

Ми так і лежимо із заплющеними очима на боку. Рука ніжно гладить мене крізь футболку. Я відчуваю легке тепло внизу свого тіла. Мені приємно.

А що це означає? Правильно! Потрібно тікати.

Потягуюся, мов кішка і збираюся вставати. Але Макс мене сильніше стискає в кільці своїх рук і притискається членом щільніше до мого потаємного місця. Два рази треться об мене, супроводжуючи ці дійства шиплячим звуком. І різко відпускає та перекочується на інший бік ліжка.

З мого роту лунає писк. Я зриваюся з постілі зі сміхом.

- Маніяк!

Хлопець тягнеться всім тілом та рукою за мною, з наміром спіймати. Але я втікаю, а він знову падає на ліжко.

Розтягується поверх ковдри в одних боксерах. Проводить рукою по здибленому члену. В нього такий стояк, що я заливаюся червоною фарбою. І закриваю обличчя руками від сорому.

- Крихітко, я так скоро здохну. Приласкай мене, хоч трішечки. – так жалібно просить.

- Вважай, що приласкала. Якби це зробив би хтось інший, то він би вже залишився без свого чоловічого хазяйства. – кажу це і заскакую у ванну кімнату.

Швиденько роблю свої дівочі справи. Умиваюся, чищу зуби, видавивши собі на палець зубну пасту. Розпускаю волосся, перевдягаюся в свої речі та виходжу.

Спостерігаю за тим, як красунчик в коротких шортах та без майки, возиться з чимось біля острівка. Розливає запашну каву та дістає з мікрохвильової печі гарячі бутерброди. М’язи на спині приходять в рух, а я насолоджуюся цим виглядом. Не встигаю відвести очі, коли Макс обертається до мене і застає мене за підглядуваннями.

- Могла б і руками помацати. Здавайся вже. – підморгує мені.

- Ой, даремно витрачаєш на мене свій час. – відповідаю йому.

- Чому це даремно? Дивись, в нас вже настало зближення. Заснули разом, прокинулися теж разом. – посміхається. – Так що все йде по плану.

Сідає навпроти мене і дивиться, поки п’є каву.

А я ж дивлюся то в кружку, то на нього.

Мовчки допиваю і думаю, як так вийшло, що абсолютно незнайома людина стала мені настільки близькою за два тижні?

- Добре. Дякую. Та мені вже час йти. – встаю зі стільця. – Дякую, що приютив і не залишив посеред ночі на вулиці. А то я б спала десь на лавці під гуртожитком.

- Залишайся ще на день. А ввечері я завезу тебе.

- Вибач, але мені і правда треба йти.

- Дай мені дві хвилини і я завезу тебе. – біжить чистити зуби.

Потім натягує на себе футболку, в якій я спала. Навіть парфумами не бризкається. Хапає ключі і ми виходимо.

Під’їхавши та зупинившись у дворі, красунчик запитує чи ми ще зустрінемося сьогодні.

На це питання, я махаю головою зі сторони в сторону. Швиденько чмокаю хлопця в щоку, ще раз дякую за все і біжу додому.

Прийнявши дух та переодягнувшись в домашні речі, я сідаю з книгами та конспектами на своє ліжко. Готуюся до занять. Та сконцентруватися не можу майже ні на чому. В голові пусто. Лише картинки нашої ночівлі, а особливо ранку.

Жарке дихання Заріка на моїй шиї, ніжні дотики та легке збудження, яке я відчувала в той момент. Видно, що я йому і справді подобаюся. Правду кажучи, я вже і не знаю, хто першим полізе за поцілунками. Бо мене вже теж підриває від нього і його запаху. Особливо, коли він користується тими смачнючими парфумами.

От тоді мені треба бути особливо обережною.

З такими думками в мене так і проходить день. А ввечері прилітає повідомлення.

Красунчик: Ти влізла мені під шкіру.

Я: Вибач, не планувала.

Красунчик: Я думати ні про що не можу. Одна ти в голові.

Я мовчки читаю. А у самої метелики в животі пурхають.

Красунчик: Сплю в обіймах з подушкою, на якій ти спала. І, взагалі! Ти обіцяла фото з ліжка!

Я читаю і нічого не відповідаю.

Красунчик: Чекаю!!!

Роблю напівлежачи фотографію. Я в звичайній майці, волосся трохи скуйовджене.

Я: Лови.

Відправляю фото та пишу ще одне повідомлення.

Я: Тільки дивися, щоб я потім про це не пошкодувала.

Красунчик: Не пошкодуєш! Обіцяю тобі!

Побажавши солодких снів хлопцю, обертаюся обличчям до стінки. Просто дивлюся у візерунок на стіні.

Так мені вже хочеться довіритись йому. Саме йому.