Я тебе не зраджу - Іра Майська
Глава 14
Весь день ганяв з батьком у справах. Хлопці на вечір кличуть на вечірку. Чесно кажучи, мені йти не хочеться. Нема ні сил, ні бажання. Хочеться просто поруч свою крихітку. Дзвоню їй.
- Привіт, красуне! Які плани на вечір?
- Привіт, красунчику! Ніяких поки що. – з посмішкою у голосі мені відповідає.
- Накормиш мене сьогодні? – з надією у голосі запитую.
- Ем. Вибач, але я не купувала ніяких продуктів ще. Може, іншим разом?
- Потрібна лише ти. Все інше, я як чоловік, принесу. Якщо ти не передумала.
- Не передумала.
- Тоді збирайся. Хвилин через сорок приїду по тебе.
- Добре.
Приїжджаю трохи раніше. Йду на вахту. Домовляюся з чарівною бабусею аби та закрила трохи раніше двері гуртожитку. Своє прохання приправляю крупною купюрою. Жіночка, мовчки забирає і ховає в карман.
Йду задоволений собою. Але сподіваюся лише на те, що ще якийсь розумник не прийде з протилежним проханням і не переб’є мою пропозицію ще більшою сумою.
Чекаю біля машини. Виходить моя язва в лосинах, кедах та худі. Побачивши мене здалеку, посміхається у весь рот.
- Я готова.
- Привіт. Тобі, доречі, йде моя толстовка. Одразу видно, що про цю апетитну попку є кому турбуватися.
Даша усміхається самовдоволено, сідає в машину.
- Не будуй ніяких замків. Спецом вдягла, щоб не забути віддати.
- Ага. Просто признайся, що вона перестала пахнути мною.
Перехвачую біля дверей. Нависаю усім тілом, прижавши до металу спиною. Губами торкаюся щоки і шумно затягуюся запахом Дашиної шкіри.
Бляха. Я просто наркоман поруч з нею. Мені постійно хочеться нюхати її, торкатися її і пробувати її на смак.
Дівчина упирається мені руками в твердий торс.
- Вов. Стопе. Ми так не домовлялися.
Вислизає з моїх обіймів і застрибує в машину.
Їдемо в торгівельний центр. Я везу корзину в маркеті і закидаю все, що трапляється на очі. Поки крихітка мене не зупиняє і сама не починає обирати продукти для вечері.
Питає, як я відношуся до того, аби вона приготувала домашній плов та салат з овочами та зеленю.
- Я в їжі неперебірливий.
- А в чому перебірливий?
Стріляє в мене своїми очима і облизує губи. Знову в пам’яті виринає фотка її червоних губ. Це так апетитно, що я насилу втримався.
- В компанії поруч перебірливий. Перебірливий у гостях в своїй квартирі.
- То можна рахувати, що мені дуже пощастило?
Оплативши покупки, їдемо до мене додому. Квартира знаходиться в новенькому жилому комплексі. Проїхавши пост охорони, паркуюся біля свого під’їзду. Заходимо в ліфт, натискаю цифру п’ятнадцять.
Бачу, що моя крихітка нервує. Поправляє без кінця мою толстовку, в очі не дивиться.
- Скажи мені правду. Чого ти боїшся?
Завмирає на секунду від такого питання, а потім підіймає очі.
- Трішки тебе боюся. – так відкрито дивиться, прямо в душу.
І така ранима вона в цей момент.
- Ей, ти чого це? – беру її за руку та підморгую її. – Ми ж друзі.
Даша посміхається.
Виходимо на моїй площадці. Відкриваю двері, пропускаю дівчину вперед.
- Не топчись на місці. Проходь. Будь хозяйкою тут.
Крихітка проходить з коридору у велику кімнату. Яка служить мені і гостьовою, і спальною, і кухнею.
- Затишно та стильно. І так по - чоловічому.
Оглядається навкруги.
- Тобі підходить.
- Я би сказав, що скромно. Але, реально, пишаюся тим, що куплена на мої, перші зароблені, гроші.
Обводжу поглядом свою холостяцьку берлогу.
- Я радий, що тобі тут подобається. Можливо, захочеш бувати тут частіше. Або, взагалі, привнести щось своє у цю квартиру.
Даша закочує очі і посміхається моїм словам.
Несу в кухонну зону пакети з їжею. Викладаю все на стіл. Вмикаю музичний канал на плазмі, мало не в половину стіни.
- Ого. Це ж мрія кіномана. – шоковано коментує дівчина і тут же червоніє. – Я просто полюбляю дивитися фільми на великих екранах. І круто, якщо це так, як у тебе. В домашньому затишку, ніж багатолюдному кінотеатрі.
- Зрозумів.
Крихітка йде у ванну помити руки. Виходить в лосина та укороченому топі. В руках тримає мою кофту.
- Вертаю. Чисту та трішки пахнучу мною. – кладе на крісло.
‐ Спатиму в ній тепер я. – посміхаюся.
Мій вираз обличчя говорить сам за себе, коли я бачу пружні груди, сексуальний живіт і смачну попу. Намагаюся непомітно поправити джинси в області паху.
- Що? – не розуміючи нічого, кліпає очима.
- Нічого. Піду теж освіжуся та перевдягнуся. – хапаю з шафи свої спортивні штани та йду у душ.
В цю гру можуть грати двоє.
