Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 14

Весь день ганяв з батьком у справах. Хлопці на вечір кличуть на вечірку. Чесно кажучи, мені йти не хочеться. Нема ні сил, ні бажання. Хочеться просто поруч свою крихітку. Дзвоню їй.

- Привіт, красуне! Які плани на вечір?

- Привіт, красунчику! Ніяких поки що. – з посмішкою у голосі мені відповідає.

- Накормиш мене сьогодні? – з надією у голосі запитую.

- Ем. Вибач, але я не купувала ніяких продуктів ще. Може, іншим разом?

- Потрібна лише ти. Все інше, я як чоловік, принесу. Якщо ти не передумала.

- Не передумала.

- Тоді збирайся. Хвилин через сорок приїду по тебе.

- Добре.

Приїжджаю трохи раніше. Йду на вахту. Домовляюся з чарівною бабусею аби та закрила трохи раніше двері гуртожитку. Своє прохання приправляю крупною купюрою. Жіночка, мовчки забирає і ховає в карман.

Йду задоволений собою. Але сподіваюся лише на те, що ще якийсь розумник не прийде з протилежним проханням і не переб’є мою пропозицію ще більшою сумою.

Чекаю біля машини. Виходить моя язва в лосинах, кедах та худі. Побачивши мене здалеку, посміхається у весь рот.

- Я готова.

- Привіт. Тобі, доречі, йде моя толстовка. Одразу видно, що про цю апетитну попку є кому турбуватися.

Даша усміхається самовдоволено, сідає в машину.

- Не будуй ніяких замків. Спецом вдягла, щоб не забути віддати.

- Ага. Просто признайся, що вона перестала пахнути мною.

Перехвачую біля дверей. Нависаю усім тілом, прижавши до металу спиною. Губами торкаюся щоки і шумно затягуюся запахом Дашиної шкіри.

Бляха. Я просто наркоман поруч з нею. Мені постійно хочеться нюхати її, торкатися її і пробувати її на смак.

Дівчина упирається мені руками в твердий торс.

- Вов. Стопе. Ми так не домовлялися.

Вислизає з моїх обіймів і застрибує в машину.

Їдемо в торгівельний центр. Я везу корзину в маркеті і закидаю все, що трапляється на очі. Поки крихітка мене не зупиняє і сама не починає обирати продукти для вечері.

Питає, як я відношуся до того, аби вона приготувала домашній плов та салат з овочами та зеленю.

- Я в їжі неперебірливий.

- А в чому перебірливий?

Стріляє в мене своїми очима і облизує губи. Знову в пам’яті виринає фотка її червоних губ. Це так апетитно, що я насилу втримався.

- В компанії поруч перебірливий. Перебірливий у гостях в своїй квартирі.

- То можна рахувати, що мені дуже пощастило?

Оплативши покупки, їдемо до мене додому. Квартира знаходиться в новенькому жилому комплексі. Проїхавши пост охорони, паркуюся біля свого під’їзду. Заходимо в ліфт, натискаю цифру п’ятнадцять.

Бачу, що моя крихітка нервує. Поправляє без кінця мою толстовку, в очі не дивиться.

- Скажи мені правду. Чого ти боїшся?

Завмирає на секунду від такого питання, а потім підіймає очі.

- Трішки тебе боюся. – так відкрито дивиться, прямо в душу.

І така ранима вона в цей момент.

- Ей, ти чого це? – беру її за руку та підморгую її. – Ми ж друзі.

Даша посміхається.

Виходимо на моїй площадці. Відкриваю двері, пропускаю дівчину вперед.

- Не топчись на місці. Проходь. Будь хозяйкою тут.

Крихітка проходить з коридору у велику кімнату. Яка служить мені і гостьовою, і спальною, і кухнею.

- Затишно та стильно. І так по - чоловічому.

Оглядається навкруги.

- Тобі підходить.

- Я би сказав, що скромно. Але, реально, пишаюся тим, що куплена на мої, перші зароблені, гроші.

Обводжу поглядом свою холостяцьку берлогу.

- Я радий, що тобі тут подобається. Можливо, захочеш бувати тут частіше. Або, взагалі, привнести щось своє у цю квартиру.

Даша закочує очі і посміхається моїм словам.

Несу в кухонну зону пакети з їжею. Викладаю все на стіл. Вмикаю музичний канал на плазмі, мало не в половину стіни.

- Ого. Це ж мрія кіномана. – шоковано коментує дівчина і тут же червоніє. – Я просто полюбляю дивитися фільми на великих екранах. І круто, якщо це так, як у тебе. В домашньому затишку, ніж багатолюдному кінотеатрі.

- Зрозумів.

Крихітка йде у ванну помити руки. Виходить в лосина та укороченому топі. В руках тримає мою кофту.

- Вертаю. Чисту та трішки пахнучу мною. – кладе на крісло.

‐ Спатиму в ній тепер я. – посміхаюся.

Мій вираз обличчя говорить сам за себе, коли я бачу пружні груди, сексуальний живіт і смачну попу. Намагаюся непомітно поправити джинси в області паху.

- Що? – не розуміючи нічого, кліпає очима.

- Нічого. Піду теж освіжуся та перевдягнуся. – хапаю з шафи свої спортивні штани та йду у душ.

В цю гру можуть грати двоє.