В тіні обману - Тетяна Котило

Єва не знаходила собі місця, знаючи, що в цю мить той покидьок знаходиться поряд з Каталіною. Вона чекала коли він покине кімнату і вона зможе перевірити як там дівчина. За пʼять хвилин чоловік прочинив двері й з щасливою усмішкою на гидкому обличчі пішов геть. Єва одразу кинулася до кімнати Каталіни доки туди не увійшли охоронці, аби перевірити чи все з нею в порядку. Зблідла, з синцями на шиї вона  лежала на ліжку. По її щоках текли краплі гірких сліз. Вона сьогодні ледь не попрощалася з життям. 

Єва прикрила оголене тіло дівчини зімʼятим простирадлом, аби та припинила тремтіти. Вона не могла бачити, як з молодої, сповненої енергії дівчини поступово висмоктували життя.

– Він пішов вже. 

– Той що, якщо він прийде завтра, ще і ще, доки не вбʼє мене.

Каталіна не могла стримати сліз, будь-яку людину, навіть сильну можна зламати.

– Я витягну тебе звідси. Обіцяю. – сказала Єва перш ніж її витурили та заштовхали назад до кімнати.

***

     Єва втратила спокій, все думала як витягнути себе та Каталіну з цих мерзенних стін, що щодня поглинали їхні душі. Свідком її переживань стала Моніка. 

– Не збагну, як можна хотіти врятувати ту, з якою спав твій чоловік.

– Ми зараз усі в не найкращих умовах, аби засуджувати та проклинати когось. Чи не тобі цього не знати?

– Ти завжди була такою. Свята, святою. 

– Звісно, і тому я тут. – Єва не мала наміру продовжувати дивну розмову. Зараз значення мало геть інше. – Ти також можеш спробувати втекти з нами.

– У мене нікого немає. Куди бігти? Тут бодай є дах над головою. Чи ти думаєш там щось залишилося? Іван подбав, аби мені не було куди повертатися. Він вб’є мене щойно дізнається, що мені вдалося втекти.

Після цієї розмови Єва остаточно зрозуміла, що гадки не мала з ким жила пліч-о-пліч. З ким лягала в одне ліжко і від кого мріяла про дитину. Вона хотіла викреслити життя з Іваном зі своєї памʼяті, як брудний одяг, плями якого в'їлися у тканину. 

Моніка зупинила Єву, коли та збиралася йти.

– Стривай, Єво. – зазирнула глибоко у вічі. Якщо вона може комусь допомогти врятуватися, то нехай це буде Єва. – У пральній кімнаті є вікно, воно єдине не забите. 

Єва вагалася. Не знала дякувати чи остерігатися? Пастка це чи шанс врятуватися? Можливо, Моніка все ще таїть на неї образу за те що тоді не повірила їй і тому так яро стояла на захисті Івана. Але, якщо з’явився бодай якийсь шанс вибратися звідси, то вона ним скористається. 

Єва дочекалася глибокої ночі та навшпиньки пробралася до кімнати Каталіни. 

– Прокидайся. – почала будити дівчину задля їхнього порятунку. 

– Єво, що трапилося?

– Потрібно вибиратися звідси.

– Що, зараз? На дворі ніч.

– Зараз або ніколи.

– Вони вб’ють нас. – спіймала несподівано паніку.

– Ми так чи інакше помремо, якщо залишимося. 

Каталіна злізла з ліжка та почала одягатися. Було лячно, бо навіть, якщо їм вдасться вибратися звідси, то що далі. Куди вони підуть без документів? До поліції йти не можна, адже ті були заодно зі злочинцями. Єдина надія залишалася на дзвінок Павлові.