В тіні обману - Тетяна Котило

     Каталіна спостерігала за своїм відображенням у вікні. Ненавиділа себе за те, як вчинила. Молода й незріла вважала, що виграла джекпот, та згодом збагнула, що її ошукали, використавши задля власної втіхи. Нервуючи вона заплела косу, намагаючись таким чином заспокоїти тремтіння в пальцях. Подумки підбирала слова, що зменшать завданий нею удар.

– Каталіна, ну ж бо, зізнавайся. Я не засуджу тебе, щоб там не було. – Єва втрачала терпець, бо вже розуміла, що почує якусь відверту таємницю.

– Навіть, якщо я зізнаюся, що спала з Іваном? – ймовірно, жінка готова була почути все, окрім цього. Її очі наповнились болем. Не від того, що чоловік увесь час, що вони перебували у шлюбі зраджував щоразу з іншими, а від знання, що однією з тих коханок була Каталіна. Дівчина, що стала їй ріднішою за інших.

– Ти казала, що тебе продав твій хлопець.

– Я збрехала. 

– Як довго ви були разом? – поставила запитання, наче це мало тепер якесь значення.

– Менше як рік. Кумедно, адже в цьому жахливому місці я знаходжуся більше, ніж була в стосунках з Іваном. Ми зустрічалися лише, коли він навідувався до Мексики. Я знала, що він одружений, і все одно була з ним. Вважала, що він кохає мене і незабаром розлучиться. Єво, мені так соромно. Щойно я стала погрожувати йому, що про все розповім тобі, як він запроторив мене сюди. Я вважала тебе не вартої його, він так вправно брехав мені про свої почуття, що не можливо було не повірити в них. Тільки тут я усвідомила, що відбулося насправді. Він використав мене. – Каталіна боялась зазирнути Єві в очі, бо знала, що побачить там докір, а це зруйнує її. – Довідавшись, що він з тобою вчинив так само, я захотіла виправити свою помилку. Я намагалася бодай якось полегшити твоє перебування, адже знала, через що тобі доведеться пройти. Дора була не проти, щоб я була поруч, бо ти для неї вигідний товар. Пробач. Знаю, це звучить жорстоко.

– Пусте, коли воно так і є.

Єва піднялася з ліжка та наблизилися до дівчини, аби заплести їй косу, що ніяк не трималася купи. Каталіна спершу напружилася, але зрозумівши, що Єва немає на меті зашкодити їй, відпустила тривогу. Вона так давно не відчувала материнських рук, що віддалась ніжним погладжуванням. Єва затягнула косу гумкою, від чого та більше не розпадалася.

– Ти пробачиш мені? Я зрозумію, якщо ти відмовиш. – зрозуміє, але цієї ж миті помре, оскільки за цей період вона душею прикипіла до жінки та не почувалася більше самотньою. 

Після спілкування з Євою, Каталіна віднайшла спокій. 

Єва витримала паузу, думки коливалися в стомленій голові. Вона не відчувала ненависті, бо яке це тепер мало значення. Вони в одному човні, розхитування якого приведе до непоправних наслідків обох.

– Нам потрібно триматися разом. Я не відвернуся від тебе. 

Каталіна обійняла жінку та за довгий час випустила на волю сльози. Її плечі здригалися від плачу. Видавалася собі сильною, здатною побороти багато перешкод, втім, після зізнання, відпустила емоції. 

– Ми виберемося звідси, не знаю як, але я щось вигадаю. – запевняла Єва дівчину. 

Після зізнання Каталіни жінка відчула за неї відповідальність. Жаліла її, адже колись так само опинилася у владі Івана. Мала викривлене поняття сімейних стосунків, бо не було гідного прикладу сімʼї. Певний час вважала нормальним, якщо чоловік бере на себе відповідальність та цілковито керує її долею. Чи коли здійснює контроль навіть над емоціями. 

– У мене по матері є рідний брат. Я б могла сподіватися, що він шукає мене, але це не так.

– Чому?

– Він відмовляв мене від стосунків з Іваном. Запевняв, що той використовує мене, а я нічого не хотіла чути. Заперечувала усе. В останню нашу телефонну розмову ми з ним сильно посварилися. – На очі Каталіни знову навернулися сльози. Через сліпе кохання до Івана вона зруйнувала стосунки з найріднішою людиною. – Всі від мене відвернулися і навіть він.

Жіночі долі відрізнялися одна від одної. В Єви не було нікого, хто б став на її захист, хто б дав слушну пораду, хто б допоміг вибратися з біди. Єдиною людиною, яка опікувалась нею в житті був Іван. Він врятував її, а потім прирік на муки. Сподіватися на порятунок кого-небудь немало сенсу, єдиний, хто здатний був прийти їй на допомогу – мертвий.

***

      Ярема перебирав в голові спогади пов'язані з Іваном. Вони стільки років спілкувалися, а він ні про що не здогадувався. Щоразу вірив, що той виправився і залишив в минулому свої злочинства. Зайнявся законним бізнесом, щасливо одружився та жив – найкраще життя. Не помітив темної тіні, що йшла за другом слідом. Вела шляхом, кінцевою локацією якого так чи інакше стає провалля. 

– Кидайте свої речі та ходіть обідати. – звернувся до чоловіків Павло. Тут за рогом є кавʼярня з більш менш нормальною кавою.

Вони прибули до Мексики на світанку, втомлені, голодні, але сповнені рішучості розшукати дівчат. Ярема насилу запхав до рота шматок тако та залив в себе не дуже смачну каву. Павло після двох ковтків кави виклав на стіл мапу та тицьнув пальцем на місце обведене маркером.

– Ось тут. Одного разу мені вдалося проникнути в кабінет Івана, там я знайшов адреси десятків інших борделів. Цей покидьок вербує дівчат, розпоряджається їхніми долями, і думає, що йому все зійде з рук. – він стиснув міцно зуби, аж жовна випнулись.

Ярема боровся з подібними емоціями. Відчував, що Єва десь близько, потайки розмовляв з нею, молив, аби не здавалася, а дочекалася їхньої зустрічі. 

– Нам потрібна зброя. – промовив, рішучо налаштований.

– Павло, ми можемо організувати такий подарунок? – запитав Олекса.

– Для Мексики це не проблема, дістанемо, все що треба. 

***

      Єва дивилася на своє відображення у дзеркалі й не впізнала себе. Колись розкішне, блискуче волосся нині було сплутаним та тьмяним. Блиск в очах зникнув разом з вірою у завтрашній день. З довгих коридорів доносилися кроки клієнтів і їхній затяжний кашель. За ними слідували звуки замкнутих дверей, скрип пружинних ліжок і наостанок ненависні стогони, що бувало змішувалися з брудною лайкою, а подекуди ляпасами. Сьогодні й ще кілька наступних днів Єву не повинні були чіпати, оскільки Дора веліла після лікарні відпочивати їй. Вона б мала зітхнути з полегшенням, але не тоді коли в цю мить знущалися з Каталіни. Одному з чергових клієнтів вона так припала до душі, що він навідувався до неї мало не щодня. Була в цього чоловіка одна особливість. Його романтичний настрій раптово змінювався на агресивний. Він любив змикати пальці на горлі молодих дівчат і тримати доки не дійде до піка задоволення. Інколи переборщував і дівчата непритомніли.