(не) перша наша дитина - Анна Бачинська

Світло ранкового сонця лагідно проникало крізь щілини в жалюзі, м’яко освітлюючи кімнату. Каміла ще трохи потягнула ковдру до себе, насолоджуючись останніми хвилинами сну. Раптовий дзвінок у двері порушив спокійний ранок, змусивши її прокинутися. Вона неохоче встала, зазирнула в дзеркало і поспішно пригладила волосся. Хто це може бути так рано?

Відкривши двері, Каміла завмерла. Перед нею стояв Даніель — чоловік, якого вона не бачила вже три роки. Чоловік, з яким вона розділила щасливі і болючі моменти свого минулого. Чоловік, який навіть не підозрював, що у нього є син.

Даніель мовчки дивився на неї, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Здавалося, що ці кілька секунд тривали вічність. Каміла зібралася з духом і зробила крок назад, пропускаючи його до квартири.

— Привіт, Камі, — промовив він нарешті. — Ми маємо поговорити.

Її серце билося так сильно, що здавалося, він повинен був чути його. Вона знала, що цей день рано чи пізно настане, але не уявляла, що це буде настільки важко. Каміла закрила двері, відчуваючи, як світ довкола неї починає змінюватися.

— Що ти тут робиш? — запитала вона, намагаючись приховати хвилювання.

— Я довго шукав тебе, — відповів Даніель, його голос був спокійним, але очі видали злість. — Потрібно обговорити дещо важливе.

В цю мить з дитячої кімнати почувся тихий голос, що кликав маму. Каміла відчула, як все її тіло напружилось. Даніель подивився в бік кімнати, де в дверному пройомі стояв їхній син, і в його очах з’явилася тінь здогаду.

Каміла спостерігала, як Даніель поглядає на Дем'яна, їхнього сина, з невідомою байдужістю. Її серце стискалося від болю, відчуваючи, як гіркість залишається на язиці, намагаючись приглушити свої емоції.

Даніель поглянув на неї з питальним виразом, його очі виражали здивування та неспокій. Він не розумів, чому Каміла виглядає так напружено, чому вона раптово почала нервувати.

— Це твій син? — запитав він, намагаючись проникнути в глибини її душі.

Каміла відчула, як вона застигла на мить, здається, поглиблюючись у воронку темряви, де її таємниця знаходилася усе це час. Але потім вона відкинула ці мрачні думки, вирішивши, що настав час правди.

— Дем'ян — мій син, Даніель, — вона випустила ці слова швидко та тихо, що він ледь почув. — Він... він лише мій син, у нього немає тата.

Даніель опустився на стіл, збентежений і злий. Він не міг повірити в те,  що його кохана, яка зникла безслідно 3 роки тому, народила сина від іншого.

— Я... я не розумію, як в нього немає тата — промовив він здивовано, змахуючи рукою перед собою, мов намагаючись змінити хід цього сюжету. — Я думав, що... що ти вийшла заміж.

Каміла відчула, як немає повітря, як неможливо висловити всю складність своїх почуттів у цей момент. Вона дивилася на Даніеля, знаючи, що це лише початок довгого шляху до вирішення проблем від її брехні, яку вона продовжила та до зміни їхнього майбутнього.

ЦЕ МОЯ ПЕРША КНИГА. СПОДІВАЮСЬ ВАМ СПОДОБАЄТЬСЯ. ДУЖЕ ХВИЛЮВАЛАСЯ, КОЛИ ПИСАЛА ПЕРШУ ГЛАВУ

Також пишіть коментарі, чи подобається вам ця книга. Буду дуже вдячна)))

ВАША АННА БАЧИНСЬКА