Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
Лев.
- Твоя Наталі... - "Не моя вона, не моя", повторював я про себе, поки їхали в машині і я слухав безперервну тріскотню маман про все на світі. Мамі треба було забрати деякі документи у Дениса для мого батька.
. -- ... І ти уявляєш , Наталочка , вона ж все на своїх тендітних плечах , все ж непосильною працею нажито ... - " Куртка замшева . Три " , похмуро продовжував бубнити голос у моїй голові . -- .....а як вона про тебе, бовдура, відгукується. Кожне слово просочене такою ніжністю, до тебе невігласа! Де твої очі!!!??? От скажи мені! — останнє було скоріш риторичним питанням. В той час вона д продовжувала співати дифірамби Наталці. — Як про подарунок твій говорить. Така жінка, як вона, за ромашку буде вдячна, а тут півремонту! - з захопленням видихнула моя мати. І відразу замовкла і очі стали мене в мене блискавки. Ну щооо знову?! - До речі, - пришурхнула вона і повернула до мене голову, трохи нахиливши. - Я розчарована, сину! - не зрозумів зараз! -- не думала, що виховала такого жмуту! - Якби я зараз не тримав руками кермо, то потримав би чиєсь горло. - Чому дівчинці весь ремонт не сплатив? Що це за атракціон небаченої щедрості? - з докором підвищила голос маман і вперлася в мене своїми колючими очима.
- Мамо, не треба так хвилюватися за Наталі. Вона цілком самостійна та самодостатня дівчина і за неї є комусь переживати і платити. - не казати ж маман, що я сплатив усе і навіть з лишком.
Мама була тут уже другий тиждень з перервами на поїздки до батька на промивання мізків йому з приводу ..... та з приводу всього. Не генерал у спідниці, але точно, як у тій приказці: Чоловік – голова. Дружина – шия. Куди хочу, туди верчу." І ось, не було поки і дня, щоб вона не промивала мені мій багатостраждальний розумовий орган, моєї ж (так бля .... не моєї!) Наталією.
Дівчина справно працювала і готувалася до ювілею компанії. Так само обідала і обтискалася з Медведєвим, а увагу на мене звертала лише тоді, коли в офіс, як цунамі, була мамуля.
Я знову щось пропустив.
- ... запросиш дівчинку на ваш ювілей цей. Я їй таку сукню вибрала. Просто шик! І так личить їй. Я надішлю тобі рахунок --.боги! Довго ще триватиме ця цвірінька? А ні! Недовго! Ось він офіс! Мій милий офіс! Моя печера!
-- Мама! - Прошипів я (ну, наскільки можна прошипкти слово "мама"), стискаючи кермо і зупиняючи машину на паркувальному місці. - я проплачу навіть підняття Титаніка з дна Атлантики, аби ти ... замовкла.
Мама хитро пришурхнула і відразу розпливлася у своїй найпідступнішій посмішці. Вже щось задумав. Я її боюся іноді. І як тато з нею уживається?
- Ти бачив, з яким чоловіком вона обіймається? - з докором мене спитала мама і мотнула головою кудись за мою спину.
- Мамо, до чого ця розмова? Наталя, моя підлегла. Не більше...
- Ага...бачила я твоє "не більше..."
Мені залишалося тільки зітхнути та капітулювати.
***********
Спостерігати за обтисканнями Медведєва та Наталі з кожним днем ставало дедалі важче. Але з тим самим, я все виразніше бачив, що вона не так і завзято відповідає на його пристрасть, швидше прихильно.
Виконроб регулярно звітував про виконану роботу в ремонті Наташиної квартири. Я наказав вигадати його правдиву легенду про подарунки-акції від його бригади, щоб зробити їй все повністю. Як би не прикро мені не було, але крім подяки та ділового спілкування, від цієї дівчини я не отримував більше нічого. Наталі уникала залишатися зі мною на один довше ніж на дві хвилини і мене це дико дратувало. Я знову вибрав неправильну тактику. Моя відстань, відштовхувала її ще далі. Як знайти баланс я не знав. Масла у вогонь підливала моя маман, яка із завидною регулярністю спілкувалася з Наталею, а якщо говорила зі мною, то розмова неодмінно скочувалась на тему "хорошої дівчинки Наталки та наших спільних майбутніх дітей".
«Та я б і сам не проти, мамо!!!". Стільки разів я хотів прокричати це в трубку. Але сам розумів, що відштовхнув дівчину далі нікуди.
Мій, змучений целібатом, організм уже почав давати збої. Відсутність сексу, зробило мене нервовим та агресивним. Наближався корпоратив і я вже продумував план запрошення Наталії як моєї супутниці. Я планував по-чоловічому поговорити з Владом та розставити всі крапки над "і". Втім, я не збираюся здаватися.
********
Наталі.
Тиждень перед корпоративним був настільки важким і інтенсивним, що часу залишалося тільки на те, щоб дістатися до квартири, моргнути і розділити вії вже вранці. Я з відділом кадрів знову проводила аудит з усіх відділів, а також реформацію всього штату. У фірмі намічаються великі зміни та переміщення. На жаль, без скорочень не обійтись і це було просто жахливо. Ніколи не любила проводити звільнення. Але мій диплом психолога виявився вагомою причиною, щоб цих "собак" спустити на мене. Стільки негативу на свій бік я не чула ніколи, як наслухалася за ці п'ять робочих днів. Я розумію, що люди лютують, у них говорить образа і шок, але все одно, надто близько всі приймають до серця. Ще й швидкий від'їзд Влада мене просто вбивав. Я не змогла дати йому відповіді.
Наша з ним розмова була важкою для нас обох. І вимотав нерви і душу надто сильно. Кілька разів у мене ночувала Янінка. Моя подруга, незважаючи на всі свої проблеми, все ж таки викроїла і для мене час і підтримала у скрутну хвилину. Як я їй вдячна за це.
В останню ніч перед своїм від'їздом Влад залишився у мене. Ми вечеряли, а потім дуже довго розмовляли сидячи на кухні з відчиненим вікном. Курили, як паровози і пили коньяк із колою. На вулиці вже вирував вогкий жовтень і погода за вікном повністю відбивалася на моєму стані. Ведмідь став для мене дуже дорогою людиною. За такий короткий час, я й уявити не могла, що в його обличчі знайду такого чудового друга. І оформляючи його звільнення, я плакала слонячими сльозами. Хоча ні. Ридала я, коли проводжала його в аеропорту. Як від серця частинку свою відривала.
