Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Наталі.

Як би там не було, а вечір із Владом ми провели добре.  Коли паста була з'їдена, а вино розлито по третьому келиху, ми перемістилися в мою вітальню-спальню і влаштувались на новому розкладному дивані.

Влад взявся обирати фільм, я вже знала, що він залишиться ночувати у мене.  Таке вже траплялося кілька разів з тих пір, як ми з ним почали дружити, а моя Яніна загрузла в роботі та розборках із неприємним шефом.

Ми сиділи обійнявшись і іржали над якоюсь комедією.  Героїня незручно підвернула ногу і впала на красеня, що стояв неподалік.

Ми почали сміятися з комічності ситуації і раптом різко вдвох замовкли.

- Пам'ятаєш, як ми познайомились?  - хрипко промовив Влад.

- Пам'ятаю ... Ти мене тоді добряче вибісив .... - усміхаючись відповіла я.

— ага... я дуже старався... Хоча, думаю і трохи переборщив... Мене просили зовсім про інше... — він різко запнувся і замовк.  Я обернулася до нього і здивовано подивилася.

- У сенсі .... попросили?

- Ну.. скажемо так.. Мені напевно, варто було тобі раніше зізнатися, а краще звичайно ж тому, хто це затіяв.  - почав говорити Брюнет.

- І хто ж це затіяв?  - я вже починала втрачати терпіння.

- Денис.  - Він зітхнув.  - Не гнівайся на нього.  Він хотів допомогти Леву зробити перший крок до тебе, чи тебе до нього підштовхнути.  А я .... я повинен був стати, типу буфером.  - він знизав плечима.  Я продовжувала слухати.  -- Але... але ти справила на мене просто вбивче враження, тому я відмовився від цієї витівки.  Повідомив про це Денису, а він пообіцяв надавати мені по морді, якщо я тебе скривджу.  

Сказати, що я була в шоці!  Це нічого не сказати. За моєю спиною затіяли цілу аферу зі зведення. Та не все сталося, як гадалося. 

— А потім усе пішло накатаною.  І ти просто почав підкочувати до мене свої яйця?  - я прям образилася.

— не зовсім так, рибка.. - він скривився.  - не яйця підкочувати, а залицятися.  Спробувати потоваришувати з тобою.  Пізнати  тебе..і що б ти пізнала мене.  Мені просто захотілося бути поряд..допомагати, дбати.. - він прибрав пасмо мого волосся мені за вухо.  -- і поки що... -- він замовк і ніжно цмокнув мене в ніс -- мені достатньо того, що ти дозволяєш мені бути поруч і тишком ставати тобі ближче.

— Приручаєш? — пирхнула я.

— Ні… пізнаю..

Я була шокована одкровенням Влада і... не знаю, що мною керувало, але я легко торкнулася своїми губами його м'яких, теплих, з присмаком терпкого вина губ... Ненадовго пригорнулася і відразу відсторонилася, не даючи цьому затягнути нас туди, звідки вже повернення не буде.

Влад, здається і дихати, перестав у цей момент і тільки поклав мені руку на передпліччя.

- Дякую .... дякую, що ти є .. - Прошепотіла я.  Влад, ледь помітно кивнув головою.

-- Можна я залишусь у тебе сьогодні?  - також тихо він спитав притуляючись до мого чола.  - просто так ... просто хочу бути поруч, поки це можливо.

Я просто кивнула і обняла його за шию міцно.

- Давай фільм дивитися!  - сказала я і вивернувшись, зручніше лягла на плечі у ведмедя і.....

.....І прокинулися ми в обіймах там, де й заснули.  На дивані.  Ранок уже був у розпалі і ми не змовляючись і вже не соромлячись один одного, таких заспаних і пом'ятих поплентались на кухню.

Влад люб'язно дав мені копняка і відправив у душ, а сам взявся за приготування сніданку.

Коли з водними процедурами було покінчено, я загорнулася в короткий бавовняний халат і вийшла на кухню, де господарював Медведєв.  Чесно кажучи - казкове видовище.  Нереально красивий чоловік з широкою смаглявою спиною, довгими ногами та міцною дупою смажить сирники та омлет на моїй кухні.  Еротичніше видовище годі й уявити.  Але ... Але виглядав він тут одночасно мило і якось чужорідно.  Начебто не тут йому місце. 
- О, Боже, який мужчина!!!  - я вирішила дати себе знати і перестати розглядати чоловіка.  Він обернувся і посміхнувся до мене.  - шуруй робити буль-буль, а я тут розберуся.  - Влад швидко цмокнув мене в щоку і попрямував до ванної кімнати.  - Рушники з зубна щітка ти знаєш де!  - крикнула йому в слід і продовжила готувати сніданок.

Коли я вже закінчувала накривати на стіл, у двері подзвонили ... і перш, ніж я встигла щось зробити, я почула, звук замку, що клацає.  Мабуть ведмідь вирішив відкрити самостійно.

"Божечку! хоч би додумався одягнутися!!"  - промайнуло у мене в голові, коли я на ходу знімаючи фартух вибігла в мікроскопічний передпокій.

Картина маслом - "Ви нас не ждали, а ми приперлися".

Спиною до мене, але вже в білій футболці, яку я тримаю вдома спеціально для таких випадків, і в джинсах, стояв до мене Влад, а на порозі виднілася світла шевелюра Лева Олександровича.  І судячи з того, як важко в обох здіймалися накачані плечі, вони були зовсім не раді бачити один одного.

- А що тут відбувається?  - тихенько я запитала і ковзнула під руку до Влада, за що відразу була притягнута до твердих грудей, а його рука м'яко розмістилася на моєму животі.  - Доброго ранку, Лев Олександрович.  - спокійно сказала я.  -- Щось трапилося?  Я забула про якусь зустріч?

- Доброго ранку, Наталю... - відповів Лев.  - Я просто подумав, що ми зможемо разом поїхати в будівельний магазин і вибрати матеріали для ремонту.

- О!  Щиро дякую, та ви й так багато для мене зробили.  — спробувала спокійно говорити.  - Я вчора говорила з виконробом і обрала по каталогу всі оздоблювальні матеріали.  Тож, згідно з кошторисом, робітники, вже – я реготнула – працюють.  Але ви можете з нами поснідати, якщо нікуди не поспішайте ... - Запропонувала я, але відчула, як рука ведмедя на моєму животі напружилася.

Лев помітив це і ледь помітно рипнув щелепами.  Одна рука стиснулася в кулак, а другою він смикав телефон.

- Куди, наприклад...? - навіщось він запитав.

- Ну я не знаю, вам видніше... - ухильно я відповіла.  -- сьогодні вихідний.  Може б ви краще провели його зі своєю дівчиною?  - промовила я мило.  Мені раптом стало прикро, що не мене так провів, а тепер стоїть тут і робить з себе ображену невинність і ревнивого чоловіка одночасно.