Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Депресивної ноти додавали чутки про особисте життя Лева.  Я почувала себе собакою на стіні, але розуміла, що це все дурниці з мого боку.  Після тієї сімейної сцени, де рудоволоса дівчина, що супроводжувала його маму, стверджувала, що вагітна від нього, я почала ще старанніше гнати від себе думки про нього.  Але те, що до нього є дівчина, підтвердив навіть Денис, хоча висловився він набагато грубіше.  Але що я розумію в жаргоні альфа-самців!  Тож мені тепер точно сподіватися нема на що.

Тішило одне - ремонт закінчували.  За це я дуже вдячна Леву.  А ще я виграла в якійсь акції серед мешканців нашого ЖК і моя іпотека практично повністю погашена банком.  В подарунок.  Яким чином доля таки повернулася до мене носом, я не знаю.  Але це напевно мені подобається)!

********

Лев.

Двері різко відчинилися і в них без стуку (звичайно ж) увірвався, хто?  Правильно!  Денисе, мати його, Вікторович!

- Чого тобі, хворобливий?  - миттю глянув на друга та директора за сумісництвом.  Так, не молодіємо.  Останнім часом наші гулянки надто сильно відбиваються на наших мордах.

- яду-ууу!  - промимрив це щось у пом'ятому піджаку і плюхнулося на мій диван, розтікаючись у всі щілини.

- Ні.  То надто швидка смерть.  Не цікаво.  - хмикнув і знову звернув увагу на зведення клієнтів.  - Ти ше вдома не був ще щось?

- неа... - прокрехтів цей довбодятел.  - вчорашня блонда, вичавила з мене всі соки.  - відповів Денис і опустив голову на спинку дивана.

- Фу!  Тебе силіконом не прибило?  - відпиркнувся я пригадуючи цю силіконову долину, що витанцьовувала з напівголою дупою на моєму приятелю.

- Та ти бачиш, як привалило знатно ... пора закінчувати з цим.  Хочеться чогось справжнього... — з почуттям простягнув  цей блядун і закотив очі.  - Ти, до речі, знаєш, що Наташка вже тиждень, як загнаний кінь оре?  Бліда, як смерть, червоні очі.  Ти б її хоч на обід відпускав чи .... а то тільки курить, яблучні оці свої цівки…. - І в мене серце, аж защеміло від почутого, але вголос сказав зовсім інше:

- Денисе, ми з Наталею все вирішили.  Вона моя підлегла твоя, до речі теж, - зауважив я, -- вона зустрічається з Владом, я .. - затнувся, розуміючи, що обманюю в першу чергу не друга, а себе, - у мене є жінка, з якою я  проводжу час.  - Денис тільки цокнув.

До речі, була одна... жінка.  Точніше, моя стара подруга Кіра ще з часів студентства.  І ми правда проводили багато часу разом, але тільки як друзі.  Вона мати-одиначка і досить успішна бізнес-вумен.  Мережа салонів краси приносить їй добрий дохід, а от із чоловіками не складається.  Я для неї віддушина, можливість відчути себе жінкою.  Але близькості чи навіть натяку на неї в нас ніколи не було якою б красивою та сексуальною вона не була, я ніколи не відчував до неї потягу.  А сина її я сприймаю її, як племінника чи що.  І я хотів запросити її на корпоратив як свою супутницю.  Не знаю, як це все буде ... але .... якось буде.

- Лев, ти придурок... - простогнав Денис, роблячи ковток води з пляшки, яку приніс із собою.  Я висмикнув брову.. знову?  - Влад виїхав до Штатів минулого тижня.  Для Наталки це стало ударом.  А тут ти ще .... - скривився - зі своїми ... жінками - сказав, ніби виплюнув.  -- і ще... Колишній її... пороги оббиває.  Я вже кілька разів шугав його.  Здається твої моралі на нього не подіяли.

-- ....довбоеб ....-- розлютився я.  Заплатив же йому, щоб не терся більше біля Наталії.  Мабуть, доведеться діяти іншими методами.  – я все вирішу.  Але чому це ти робив?  Чому вона мені нічого не сказала?

- Чому?  І ти ще дивуєшся?  - розлютився одразу друг.  - куди подівся мій друг, який завжди домагався тієї дівчини, яку хотів?  Що ти випендрюєшся???  Така дівчина поруч... Мила, добра, гарна... -- Справжня.. не така як ця твоя Жанна, простигосподи...або хто там ще...Фух..- він зітхнув.  — я вже остаточно протверезів.  Піду я.  Попрацюю, чи що.

Денис підвівся і тихою ходою пішов до дверей, відчинив їх і вже бадьорим голос практично прокричав:

- Наталі!  Досить жувати соплі!  Знайди мені секретарку і собі вже сукню на корпоратив!  Зі мною підеш!

- Слухаюсь, мій капітане!  - почув я не такий бадьорий, але все ж таки веселий голос Наташі.

Так.  Розбиратися з колишнім хлопцем Наталії треба терміново.  Тому я набрав номер телефону того, перед ким і завинив цей горе-бінесмен.