Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Лев.

Головний "інвестор" Жорика був вкрай здивований, коли дізнався, що він досі набридає дівчині.  Кавказькі хлопці взагалі досить трепетно ​​ставляться до таких дівчат, як Наталі.  А коли головний дізнався всю правду, то швидко пішов мені на поступки.  Тепер колишній ніколи не потурбує її.  Ні, що ви!  Ніхто його не вбивав!  Скажімо так, він тепер на довічному відпрацюванні.  Нічого надкримінального, але запам'ятає надовго.

Корпоратив був чудовий.  Дівчатка з відділу кадрів та секретаріату постаралися на славу.  Наталя велика молодець, що спромоглася організувати все на найвищому рівні.

Відомий артист у ролі ведучого, молодий бойз-бенд на розвагу, діджей однієї зі столичних радіостанцій на музичне тло, вишукане меню та дорогий алкоголь і все це проходило у найфешенебельнішому ресторані міста на п'ятсот із хвостиком гостей.  Все було неймовірно.  Жінки у вечірніх сукнях, чоловіки у смокінгах.  Я спочатку був скептично налаштований, коли ми з Денисом та Дімою підписували кошторис.  Аж надто сума була мізерною, тому нічого подібного і не очікував.

Свято було у розпалі.  Вже прозвучали вітальні промови та нагородження тих, хто відзначився.  І мені захотілося подякувати Наталії за такий чудовий захід.

Знайшов дівчат, з якими вона сиділа за столом і вони підказали мені, що їхня начальниця вийшла надвір.  Підхопив піджак зі стільця і ​​швидким кроком вийшов на відкритий майданчик.

Вона стояла спершись на колону стегном (ох ці стегна, покарання якесь).  Її темно-синя на одне плече сукня облягала фігуру, як друга шкіра, а рідкісні сріблясті крапельки переливались у вечірньому світлі, немов зірки на нічному небі.

- Щось не так, Лев Олександрович?  - спитала вона, не повертаючись.  У неї що, очі на ... попі ..?

- Ні... - хрипко відповів - з чого ви взяли, Наталю Анатоліївно.

- Чому ви не в залі? Не розважаєтесь з усіма?

-- А ви?  - повернув запитання.

- Компанії немає ... - Знизала плечима Наташа і трохи повернула до мене голову.

Я тут же помітив, як вона пересмикнула плечима.  Замерзла, дурненька.  Вийшла на холодне повітря в одній сукні.  Не довго думаючи, стягнув із себе піджак і накинув їй на плечі.  Вона взялася за лацкани і трохи потягла на себе, кутаючись.

-- Дякую.  - прошепотіла і піднесла до губ сигарету, що тліла, і зробив затяжку.

- Як же немає компанії ..... а ми всі??

Наталі важко зітхнула.

- Моя компанія зараз ніжиться під жарким сонцем Каліфорнії, а друга розгрібає наслідки своєї запальності на роботі і ніяк не бажає приймати мою допомогу.  Навіть накричала на мене .... - хмикнула, затягнулася і відвернулася від мене Наталі.

Я підійшов ближче, засунув руки в кишені штанів і намацав в одному з них зім'яту пачку цигарок.  Вийняв одну .. і помітив, як Наташа простягла мені просту дешеву запальничку.  Прийняв її, покрутив у пальцях, згадуючи, як подібними ми студентами, пиво відкривали.  Мимоволі посміхнувся спогадам, що не вислизнуло від дівчини.  Помітив краєм ока, що вона теж усміхнулася і похитала головою... Цікаво, що подумала?

- Чудове свято!  - підкурив і глибоко затягнувся.  Вирішив перекласти тему із небезпечної ділянки.  -- зізнаюсь, не чекав, що такі артисти так дешево беруть.  Та й ресторан ....-- затягнувся ще раз і випустив тугий струмінь диму.  - наскільки я знаю, тут бронь на рік уперед.  - промовив я швидко і кинув погляд на дівчину, що стояла поруч.

— Ха, Лев Олександрович - Наташа посміхнулася.  - Не тільки у вас є круті зв'язки.

- Та я й не сумнівався... але що б тааак...-- я й справді був вражений.

- Це все Ніна *, моя хороша приятелька.  - відповіла вона просто.  - Допомогла по старій дружбі.  Вона у всій цій сфері як риба у воді.

- Гарні у вас подруги.  Передавайте їй велику подяку.  - сказав я.  - а краще, дайте мені її контакти, я надішлю їй букет квітів.. - не знаю, навіщо ляпгув. Але чомусь захотілося подивитись на реакцію Наталі.

Дівчина повела плечима, скидаючи мій піджак, загасила сигарету в урні і простягла мені мою річ.

- Подяку передам, а букет — не варто. Виросла  вона вже з таких подарунків.  - зло впхнула мені піджак.  - Ідіть у зал, Лев Олександрович.  Вас там супутниця зачекалася.

Це що зараз було?  Ревнощі???

Усвідомлення, що вона ревнувала гріло мені душу, серце та інші органи, і ось у такому піднесеному настрої я повернувся до зали.

*Ніна - відсил на "Біль з ароматом кави".

На шляху до столика мене перехопила Кіра.

- Я сподіваюся, ти зараз сказав їй щось дуже гарне і ридала вона від щастя..?  - Не спитала, але констатувала Кіра.

- Хто ридав?  - Кошу під дурня.

- Ти що, недоумок, кудлатий їй наговорив?  - тицьнула Кіра мене наманікюреним пальчиком у груди.  - вимкни лева, що вже зажерся, і зроби щось гідне!  - продовжувала тицяти в мене нігтем.

- Ай!

-- так тобі і треба!  Кіт обскупаний!  - хитнула своєю світлою шевелюрою і зникла в районі дамських вбиралень.  От так я втратив двох своїх жінок.

Хвилин за п'ятнадцять, я побачив, як Кіра проводжає Наталі до виходу і повернулася вже без неї.  Вона підійшла до мене і тихо присіла поряд.

- Кір.. - зітхнув і відпив зі склянки віскі.  -- що я роблю не так?

- Льово, тобі пощастило зустріти справжню принцесу, яка стане гідною королевою.  Але лише з правильним королем.  Ти що?  Житло їй облаштував, від дракона врятував (це вона про колишнього її?), Усіх гномів розігнав.  А ось щось таке, щоб за душу взяло.....-- вона замовкла..-- подвиги ти вже здійснив.  Тепер треба вчинок!  Або якась нерозсудливість...-- простягла вона, погладжуючи мене по спині.

-- підддддтримую ....-- заспівав Денис з Дімоном обійнявши.  - Серенаду треба .... ну там .. "Беєель ... озари мою больную душу» " -- фальшиво почав нявкати Ден. От з ним точно в караоке не піду. 

- нє....не то брат...-- відмахнувся Діма.. - Луууч сонця золотооооого.. .-- в хід пішов Магомаєв у виконанні нашого фін.директора.  ..