Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
— Чого тобі треба, служивий?
Той подумав, подумав: — У мене все добре, тільки порушників мало. Зараз я торможу кожного десятого, а хочу взагалі всіх.
— Гаразд, — сказала рибка. — Хочеш гальмувати всіх — гальмуватимеш усіх. І перетворила ДАІшника на лежачого поліцейського…
Денис.
Якщо чесно, то з кожним роком зберігати маску шалапута все складніше і складніше. Та і не хочеться вже. Вік? Старію? Але періодично, воно якось саме виходить.
Коли в моїй компанії з'явилася Наталі, поклавши руку на серце, нічого не думав робити в її бік, поки не дізнався, що вона та сама таємна згуба мого друга Лева. І за всієї його впевненості у своїй чарівності він зовсім розгубився перед цією дівчинкою. От і вирішив розбудити у ньому справжнього хижака. Хай повозиться, здобич знатна.
Незабаром, отримавши попередньо по морді від того самого друга, а потім, будучи двічі відшитим Наталією, я зрозумів, що треба підключати важку артилерію. Ось тільки б не помилитися.
Але ні! Я не про себе. Я зрозумів, що це не моя дівчина, а ось друга вона хвилювала більше, ніж я міг навіть уявити.
Наталя скуйовдила і поставила з ніг на голову всю контору. З її подачі було проведено серйозний аудит мого персоналу та звільнено чимало неблагонадійних співробітників. У тому числі й тих, хто займався промисловим шпигунством, зливаючи дані компанії конкурентам. Як же я це все клацнув? Який з мене керівник, якщо я не можу тримати у вузді свої ж підлеглих? За таку роботу я був їй шалено вдячний і вже не раз висловлював це як на словах, так і в грошовому еквіваленті. У грошах частіше, бо чудово знав, що саме вони дівчині потрібні. Але в той же час, постійні сумні очі Наташі не давали мені спокою. Дімка прописався в її кабінеті, та як і я взагалі. Ми любили пити каву і тріщати про дрібниці, заважаючи дівчині працювати. З тим самим ми стали якщо не друзями, то приятелями точно. А ось Лев навмисне ігнорував подругу, намагаючись розібратися у своїх почуттях.
І тоді я вирішив, що моєму штату не завадить гарний айтішник в особі мого старого друга Влада, який і допоможе Леву зробити впевнений крок назустріч дівчині.
Хто ж знав, що їхнє знайомство буде таким феєричним!
На травневі свята ми, як завжди, з друзями зняли будиночок біля озера, щоб добре провести час, а Наталя поїхала в офіс розбирати архів у тиші. Туди ж я послав Влада.
- Ден - пролунало в трубці, хвилин через десять після дзвінка Наталії.
- Так, друже, слухаю. Розповідай про свій феєричний провал! - я відійшов від гарцюючого натовпу, де в центрі уваги був Лев з якимись панночками, яких ми взяли з собою для загального розваги.
- Це повна кабзда? - обурився Влад. - Та це дика кішка! Вона мені ледь очі не видряпала! Ти казав, це мила квіточка, яка й мухи не скривдить! А це виявилася фурія! Білобриса фурія! - голосив друг.
- Що, по самолюбству з'їздила? - посміхнувся я, поправляючи шашлик на мангалі.
- Все пішло не за планом. Але вона мені сподобалася.-- відповів брюнет, просуваючись до свого позашляховика.
- Ти це... не захоплюйся...не для цього я тебе просив за нею приударити... притримай коней... - щось я почав хвилюватися.
— А ось після сьогоднішнього дня, я не певен. Так що, не обессудь. Якщо Лев не схаменеться, то я не стримуватимуся і дівчинка буде моєю. Навіть не подивлюся на давню дружбу. - А ось це була загроза. І, знаючи Влада, то він так і зробить. Він звик отримувати те, що хоче. І якщо він захоче Наташі, то шансу вона не матиме.
- Вона не річ. Я хочу допомогти другові... - відповів я.
- Так я теж друг ... Такі кішечки - рідкість у наш час. Подивимося, до чиїх ніг вона лащиться.
І щось мені підказує, що саме в цей момент я припустився величезної помилки...
Ну що ж ... "добрими справами встелена дорога в Пекло.". Розгрібатиму.
************
Наталя.
- Мільйон-мільйон-мільйон, алих роз.. - наспівуючи собі під ніс повз мене проплив новоспечений начальникй ай-ті відділу компанії Владислав. - Доброго ранку, Наталя Анатоліївна - заспівав він солодким голосом, а мене аж перекосило від такої люб'язності. - Начальство не спізнюється. Начальство затримується? - знову ця яхідна посмішка. Щоб тебе...
- Доброго ранку, Владиславе Єгоровичу. - Так, я вже встигла дізнатися про нього всі необхідні подробиці. - взагалі я вчасно. Ще й каву встигну попити. А ви? Все вже встигли перевірити? Чи ви візьметеся за роботу тільки коли на годиннику проб'є дев'ята? - я стала в півоберта до нього. Сьогодні на мені чорна спідниця бавовняна до середини ікри з глибоким вирізом спереду і шовковий тільник з коротким рукавом. На ноги взула прості світлі босоніжки і взагалі почувала себе справжньою француженкою).
- Зазвичай, Наталя Анатоліївна, я вчасно .... встигаю ... - Він оглянув м'яким поглядом мою фігуру і облизнув губи продовжив. - все почати і закінчити, щоб усі залишилися задоволені. - його усмішка, більше нагадувала хижий оскал. Як у дикого звіра, що виявив свою жертву. І, мені ж не здалося... Він же говорив зараз зовсім не про роботу?
Біля мого кабінету спиною до мене стояв Лев. Судячи з того, як часто піднімалися його плечі, він був чимось невдоволений. А рука на косяку, що стискала до білих кісточок, свідчила про те, що пан Жарський лютує. Я встала за шефом. Чомусь захотілося притиснутися щокою до його лопаток і схрестити руки на його грудях, трохи притиснувши до себе.
- Доброго ранку, Лев Олександрович - прошепотіла я, стоячи за спиною.
Лев повільно обернувся і якось зовсім недобре подивився на мене зверху вниз з-під пухнастих світлих вій.
- Доброго-доброго, Наталю .. - Протягнув він. Та що мені так не щастить сьогодні на невдоволених мужиків..? - Що ви бардак у кабінеті влаштовуєте? Сміття не виносите за собою, га?! - Ось зараз не зрозуміла. Що за претензії до мене? - І що це за рольові ігри такі? - він зробив крок на мене, я ж позадкувала назад. - Може вам підкинути ще завдань…? Або навпаки ..... організувати персонально для вас суботник? Приберетеся, посадите сім трояндових кущів, замість тих, що обдерті стоять у вашому кабінеті? Гм…?! — і глипнув на мене сталевими очицями! Того й гляди посмугує на стрічки.