Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

… Я не втримаю тебе в долонях.

Море захитає щастя мілко

Сум мій, що ніколи не потоне…

НАТАЛИ.

З деяких пір,  от прямо з цього ранку, я ненавиджу троянди.  Ні вид, ні запах.  Здається, у мене виробляється стійка алергія навіть на це слово.  Жах!  Які наслідки для моєї хиткої практично дитячої психіки міг мати чийсь такий необережний прикол!

На мене дивився букет!  Величезний такий, букет яскраво-червоних троянд, щоб їх .

- Я з миром..  - промовив букет, голосом Дениса.- і з їжею.  - простяг він гарний, смачний пакунок з логотипом дорогого ресторану.

- З цього і треба було починати .... - Пробурчала я і відступила вбік, пропускаючи гостя в квартиру.

- Милий сарафанчик - промовив Ден протискаючись у будинок повз мене

— Віничок, лиши за порогом... — кивнула підборіддям у бік ліфта.

- МММ .... А сусідка в тебе є, симпатична?

- Лаааадно, поставлю на сходовому прольоті. Навіть виділю вазу!  - відповіла я через плече дорогою на кухню і відразу повернулася з шуканням.  Забрала букетище.  — Проходь. Роздягайся!  - Підбадьорила я головного боса.

— Увесь?)

Хто про шо, називається..

Я глипнула на цього жартівника і здається, зрозумів, що по гумору,  зараз не до мене.

Денис досить жваво зорієнтувавшись у моїй хаті, пройшов на кухню.  Я встала поряд, розпаковуючи букет.

- А в тебе тут мило.  Так по-дівчачому) - з усмішкою прокоментував Ден.  - Лев казав, що ремонту немає.  - осікся він і перелякано глянув на мене.

- Заспокойся.  Моя пам'ять повернулася, і я все чудово пам'ятаю.  Так.  Тоді в мене не було ще нічого.  Але я знайшла хорошу роботу і там у мене дуже дбайливий начальник, який платить мені гарну зарплатню.  - посміхнулася я і подивилася на директора.  Сама ж продовжила нарізати свіжі овочі для рагу.

- А що з ногою?  - Схаменувся Денис і тут же я відчула теплий дотик до своєї гомілки.

- А!  Та нічого страшного.  Ніж упустила.  Не страшно.  - вивернувшись я говорила все шефу, що зараз був ... біля моїх ніг.

Рука Дениса чомусь почала рухатися вгору, а я зіткнулася з його блакитними очима, які дуже дивно дивилися на мене.— Я трохи нахилилася до нього і тихо сказала:

- Руки, прибрав.  Денис Вікторович.  - і дуже виразно подивилася на нього, даючи зрозуміти, що не для вас мама квіточку ростила.

- Ага.. - хрипко відповів і продовжив далі.

-- Лев розніс мій кабінет, коли побачив там квіти від мого таємного шанувальника.  - я вишкірилася.  - Що буде, коли він дізнається, що ти розпускав свої культяпки?  - Ха!  Перемога за мною.  Денис відразу відсторонився і помістив свою дупу назад на стілець.

- Зрозумів... зрозумів...- підняв обидві руки, долонями вгору.-- ти не такая...

-- ... ага .... і жду трамвая ... - пробурчала і відвернулася до овочів.  - вечерю накривай.  А то поки я приготую, з голоду сконаємо.  - я засміялася, Ден підхопився і почав нишпорити по шафках у пошуках тарілок, посміюючись над коментарем.

+**********
 

— Наталі, - він нарешті дістав тарілки і тепер ставив їх на стіл.  -- Що між вами відбувається?

Я закинула шмат помідора в рот і відправила нарізані овочі на сковороду.  Кухонний агрегат відгукнувся приємним шипінням, помішала дерев'яною ложкою та накрила кришкою.

— Не знаю. А що між нами щось відбувається?  - я зрозуміла про що, точніше про кого каже Денис і запитально підняла брову.

- Ти мені скажи... Він гарчить на всіх, у відрядженні взагалі був неконтрольований …  - навіщось уточнив генеральний.  - Хотів навіть стеження за тобою влаштувати, але я відмовив.  Не дає нікому з чоловічої статі наближатися до тебе.  І ось... зірвався, коли побачив квіти у кабінеті.  - перераховував він.

- То може, щоб не зриватися, треба самому, для порядку, подарувати квіти дівчині, яка подобається?  - з'їхидничала я.  - а то, дивлюся, своїм дівкам-одноденкам, він подарунки оплачує.  Та й своєю увагою вони його нагороджують і протягом робочого дня.  —  я хмикнула і відвернулася, щоб перемішати овочі на пательні та викласти фарш зверху.  —  мені, знаєш, все чудово видно.   Мій кабінет навпроти ж…   Чи, може, він у ченці подався і тепер тільки споглядає прекрасне?  - виразила ще більше я, розкидаючи руки.

- Нууу .... - Протягнув друг - не в ченці, звичайно, але вже набагато менше, ніж раніше!  - з гордістю за друга закінчив Денис.

- То мені може поаплодувати !?  Це звичайно змінює справу!  - я картинно зробила три бавовни (*Автор. Потішно Гугл переклав слово «хлопок») долонями і ... зробила менше вогонь у конфорці.

Денис тим часом розклав різноманітну смакоту по тарілках.

- Сідай, пообідаємо.  Бо я теж сьогодні на нервах.  - Запросив він за стіл.  Я не стала заперечувати.

-- Ти за кермом?  - спитала я, сідаючи.

- Так.  А що?  — спитав Денис, підчіплюючи вилкою шматочок м'яса в якомусь нереальному соусі.  - Тобі кудись треба?

-- Та ні.  Я сьогодні з твого дозволу поваляюсь удома.  Я ніби як заслужила .... -- невизначено махнула виделклю в його бік, чим викликала усміх у відповідь.  — Думала тобі запропонувати коньячку.  - знизала плечима.  - Але якщо так, то чекатиму свою малу.. у нас сьогодні баб.зліт.  будемо вам мужикам кістки перемивати - я засміялася).

- МММ .... як цікаво.  – жуючи простяг Денис.  - а що це за мала?  Дуже мала?  - ох і кобеліна...

— та на рік молодша за мене.  Моя подруга.  Серйозна панночка і ти роток свій не роззявай.  Вона така!  Покладеш палець, відкусить по самий лікоть... Пропонувала їй до нас перейти на посаду твого асистента.  Не хоче.  - Я подивилася на Дениса і на його здивований вираз обличчя і продовжила.  -- Так Так.  До тебе такого класного, владного та сексуального дівчина не хоче йти в... асистентки.  - я мало не хрюкнула від сміху.

Денис продовжував жувати з похмурим виглядом.

- Та ти б бачила цих секретуток, що відділ кадрів надсилає!  - обурився він.  - Вони що, в сервісі ескорт послуг їх набирають???