Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

Наталі.

"Думаю про тебе, кожну бісову хвилину"

Розбудило мене смс-повідомлення від боса приблизно годині о другій ночі.

Так захотілося запустити телефоном у стіну.  Але гаджет не винен у тому, що начальник мудак.

"Думає він ... Та пішов ти! " Не встигла я сховати телефон під подушку, як екран засвітився новим повідомленням від того ж абонента.

"Відьма".  Та вже ж! Дуже промовисто!

Та так байдуже, що аж незручно!

От мужики самі кажуть, що хрін зрозумієш жіночу логіку і відразу таке чудять, що й на голову не налазить.

Піввечора я рилась у своїх мізках, намагаючись знайти причину такої потворної поведінки боса стосовно мене.  Коли думки потекли в бік мого дитинства і життя в шкурі гидкого каченя, то я вирішила зателефонувати Яніні і поговорити з нею. У подруги завжди добре виходило мені ставити мізки на місце.  Але задуманому не вдалося статися, тому що подруга швидко відповіла: "Німмагу говорить, ща зайнята".  І відбила виклик , негідниця.  А мені тут лежи, самій, розбирайся зі своїми тарганами, які влаштували танці з бубном у моїй багатостраждальній макітротці.

А шоб ти всравсь, а води не було! І чого я ґвалтую свій мозок? Дістав! У мене що, справ своїх немає?!

Ну це я так собі вирішила…

Але!

Але ні наступного дня, ні навіть за місяць після мого мозокопання не змінилося.

Ну, як не змінилося.  Лев мене ігнорував, точніше спілкувався тільки по роботі, а ось Денис Вікторович пару разів дозволив собі запросити мене то на вечерю, то просто підвезти.  Але отримавши обидва рази відмови, якось заспокоївся.

*********"

Травневі.  .

...спека.  А я працюю.  Хоча в офісі і вихідні, я все-таки вирішила перебрати архів у спокійній обстановці, щоб ніхто не смикав і в піднесеному настрої поїхала на роботу.

Охоронець на вході, якщо й здивувався, то виду не подав.  Спокійно вручив мені перепустку і я повільно попленталася на свій поверх.

Сьогодні я одягла тонкі блакитні джинси, чорну футболку, тому що робота в архіві передбачає пил та зручні замшеві тапки-балетки.  Волосся закрутила в недбалий пучок і навіть не фарбувалася.  Для кого?  Та й навіщо?  Красуватися мені нема перед ким.

Нічого не віщувало біди.  Але у Всесвіту здається на мене інші плани.

Про ці сходи ходили легенди по офісу.  Від найромантичніших до найжахливіших з переломами кінцівок і розбитими головами.  І....я просто зачепилася гострим мисом балетки за сходинку, що виявилася вищою, ніж решта і за всіма законами фізики мала завалитися вперед.  Але ні ... мене повело назад.  Я зробила незграбний помах руками, як плавець у брасі, намагаючись схопитися за стіни.

- Ох ти ж е!  - тільки я встигла вигукнути.

- Та твою ж наліво!  - пролунало грубе десь .... піді мною?  Сподіваюся, я не пришила його...

****************

Я затихла і спробувала прикинутися мертвою.  Судячи з того, як під моєю потилицею невдоволено сопіли, то моєму падінню і загалом моїй фігурі, раді не були.  Ну так.. чому ж радіти, коли на тебе впала якась білявка.  Що постраждалий та озвучив.

— Безнога, німа... ще й блондинка... — невдоволено пробурчали.  - Ти вставати з мене, збираєшся?  - А ось це було прикро.  Нічого я не безнога.  Але цілком могла б нею стати, якби не .... ось це міцне тіло.

- Вибачте...-- прошепотіла я і тільки зараз зрозуміла, що згорнулася клубочком з переляку на великих міцних грудях незнайомця.  -- я зараз.

І як уже так вийшло?  Але моя вроджена незграбність, змусила мене підвестися і в прямому розумінні слова осідлати мого рятівника.  До речі, досить симпатичний індивід.  Темне, як ніч волосся, безладно стирчало на всі боки, очі відтінку чорного шоколаду, пронизували своєю невідомістю, адже зіниця і райдужка зливалися в один колір і затягували у свій вир.  Пухкі губи, на які я чомусь вирячилася пару секунд відразу скривилися в усмішці.  Точені вилиці і важке підборіддя.  Ну все прямо як у мріях у мільйонів жінок нашої країни.  А ось руки ... Руки якраз ... прямо зараз, в цей момент вільно розташувалися на моїх стегнах, впевнено просуваючись до ... тієї самої частини, на яку я зазвичай знаходжу пригоди, притому не забуваючи погладжувати великими пальцями.

І добре, що в цей момент я прийшла до тями.  Це ж треба було так зависнути!  І взагалі, хто він?

Оглянула його дії з обох боків і, вигнувшись, кішкою встала з чоловіка.  Насправді, я в душі я вирувала і обурювалася подібним дійствам незнайомця.  Але поводитися, як істеричка, означає спровокувати чоловіка на агресивні дії.  Воно мені потрібне?

Брюнет підвівся разом зі мною і дивився своїми темними вирами.

- Навіть нічого не скажеш?  - поцікавився він, посміхаючись. Ой, а усмішка ж твоя шелудива!!!

- Слухай - ну раз він перейшов на "ти", то чого вже мені.. - Я на тебе впала, ти взяв справедливу плату.  Влаштовувати скандал через те, що ти своїми лапами облюбував мою дупу я не буду.  Це, звісно, ​​не суспільне надбання, але так і бути.  Я сьогодні добра.  - спокійно промовила я.  - Але!  - я підняла вказівний палець і піднесла до його носа.  А високий, ведмідь виявився.  -- тільки сьогодні!  І дякую, що не дав розбити голову.  - і хитнувши розкуйовдженим пучком, пішла на свій поверх.

Ох, як же палило спину, поки я піднімалася по злощасних сходах ... Як незатишно.

*************

Цікаво хто цей чоловік?  Звідки він узявся на поверсі айтішників?  Чому мене ніхто не попередив?

Все це я думала, коли вже битий час сиділа в архіві на підлозі, відчайдушно намагаючись знайти кілька оригіналів договорів за 2013 рік.

Усвідомлення, що в офісі знаходиться чи знаходилася чужа людина і невідомо, що він тут взагалі робив,нахлинуло на мене зі швидкістю цунамі.  Не одразу правда, але привалило, однозначно.  Скільки я сиджу тут у позі лотоса і медитую на папку зі старими договорами?  Годину?  ДвІ? Судячи з того, як у мене затекли ноги, коли я спробувала швидко піднятися, то цілу добу!