Біблія - Невідомий Автор

Ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

14 І послав Давид послланців до Іш-Бошета, Саулового сина, кажучи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Повернися! І той повернувся.

17 А Авнерове слово до Ізраїлевих старшин було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида: Рукою мого раба Давида я врятую народ мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

19 І сказав Авнер також до вух Веніяминових. І також пішов Авнер промовляти до вух Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усієї оселі Веніяминової.

20 І прийшов Авнер до Давида в Хеврон, а з ним двадцятеро людей. І Давид прийняв Авнера та людей, що з ним.

21 І сказав Авнер до Давида: Я піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони укладуть з тобою угоду, і ти будеш царювати над усім, чого буде бажати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов з миром.

22 Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав з походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов з миром.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов з миром.

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 І повернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб розмовляти з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

28 А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

29 Хай вона спаде на голову Йоава та на всю оселю батька його! І хай не переведеться в оселі Йоава течивий і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він убив їхнього брата Асаїла в бою під Ґівеоном.

31 І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть ваш одяг, і підпережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за ношами.

32 І поховали Авнера в Хевроні, а цар голосно плакав над Авнеровою могилою, і плакав весь народ.

33 І заспівав цар жалобну пісню над Авнером, промовляючи: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

34 Твої руки були не пов'язані, не закуті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І весь народ ще більше плакав над ним.

35 І прийшов весь народ, щоб умовити Давида підкріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, кажучи: Хай так зробить мені Бог, і хай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогось іншого!

36 А весь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

37 І того дня довідався весь народ та весь Ізраїль, що то не було від царя, щоб вбити Авнера, сина Нерового.

38 І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий воїн упав цього дня!

39 А я сьогодні, хоч і помазаний цар, але слабкий, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Хай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

2 про Самуїла 4

1 І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, і опустилися руки його, а весь Ізраїль збентежився.

2 А Саулів син мав двох людей, що керували набігами, ім'я одному Баана, а ім'я іншому Рехав, сини бееротянина Ріммона, а Веніяминових синів, бо й Беерот зарахований був на Веніямина.

3 Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня.

4 А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина. Він був віку п'яти років, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Ізреелу. І нянька його кинулася тікати з ним на руках. Але в поспіху впустила його, хлопчик упав і став кульгавим. А ім'я його Мефівошет.

5 І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спека, до оселі Іш-Бошетової, а він спочивав після обіду.

6 І ввійшли вони аж до середини, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. А Рехав та брат його Баана втекли.

7 Отож, увійшли вони до оселі, а він лежить на ліжку своєму в спальні, і вони вдарили його, і вбили його, і стяли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч.

8 І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, помсту над Саулом та над нащадками його.

9 І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску,

10 коли того, хто розповів мені: Ось помер Саул, а він був в очах своїх, як добрий вісник, я схопив його, і вбив у Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку,

11 тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка на постілі в господі його! То чи я не зажадаю його крові з вашої руки, і не винищу вас із землі?

12 І Давид наказав слугам, і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровій могилі в Хевроні.

2 про Самуїла 5

1 І зійшлися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кістка твоя та тіло твоє!

2 І давніше, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народ мій, Ізраїль, і ти будеш володарем над Ізраїлем.

3 І прийшли всі Ізраїлеві старшини в Хеврон, а цар Давид уклав з ними угоду в Хевроні перед Господнім обличчям. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем.

4 Давид був віку тридцяти років, коли став царювати, і сорок років царював він.

5 У Хевроні царював він над Юдою сім років і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

6 І пішов цар та люди його до Єрусалиму на євусеянина, мешканця того краю. А той сказав Давидові: Ти не ввійдеш сюди, хіба виженеш сліпих та кривих! Бо думали: Давид ніколи не ввійде сюди!

7 Та Давид здобув фортецю Сіон, він став Давидовим Містом.

8 І сказав Давид того дня: Кожен, хто вб'є євусеянина, хай скине до каналу, а з ним і кривих та сліпих, зненавиджених для Давидової душі. Тому кажуть: Сліпий та кривий не ввійде до оселі!

9 І осів Давид у твердині, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині.

10 І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був з ним.

11 І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували будинок для Давида.

12 І пересвідчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що він підніс царство його заради народу свого Ізраїля.

13 А Давид взяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки.

14 А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон,

15 Ївхар, Елішуа, Нафеґ, Яфіа,

16 Елішама, Еліяда і Еліфалет.

17 І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині.

18 А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.

19 А Давид запитав Господа: Чи виходити мені проти филистимлян? Чи даси їх у мою руку? І Господь відповів до Давида: Виходь, бо конче дам филистимлян у руку твою!

20 І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там та й сказав: Господь прорвав ряди ворогів моїх переді мною, як проривають греблю води. Тому він назвав ім'я тому місцю: Баал-Перацім.

21 А ті полишили там своїх божків, а Давид та люди його забрали їх.

22 А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.

23 І запитав Давид Господа, а він сказав: Не виходь, обійди їх з тилу, і вийди на них від бальзамового лісу.

24 І коли ти почуєш шелест, немов хтось іде, на верховіттях бальзамового лісу, тоді поспіши, бо то вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір.

25 І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян, і переслідував від Ґеви аж до Ґезера.

2 про Самуїла 6

1 А Давид знову зібрав добірне військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.

2 І пішов Давид та весь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божий ковчег, що над ним кличеться ім'я Господа Саваота, який мешкає на херувимах.

3 І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і вивезли його з Авінадавового помешкання, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, супроводжували того воза.

4 І несли його з Авінадавового помешкання, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

5 А Давид та вся Ізраїлева оселя співали та грали перед Божим обличчям на цитрах, арфах, бубнах, гуслах і на цимбалах.

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і притримав його, бо зноровилась була худоба.

7 І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог вразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчегові.

8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав те місце Перец-Узза, і так його кличуть аж до цього дня.

9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег?

10 І не бажав Давид переносити Господній ковчег до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до оселі ґатянина Овед-Едома.

11 І пробував Господній ковчег у ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та всю його оселю.

12 І доповіли цареві Давидові: Господь поблагословив оселю Овед-Едома та все, що його, заради ковчегу Божого.