Біблія - Невідомий Автор

І пішов Саул до свого помешкання, а Давид та люди його піднялися в гори.

1 про Самуїла 25

1 І помер Самуїл, і зібрався весь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його поруч оселі його в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустелю Паран.

2 І був чоловік у Маоні, а мешкав він на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його.

3 А ім'я тому чоловікові Навал, а ім'я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той з роду Калева був жорстокий та злий.

4 А Давид почув у пустелі, що Навал стриже свою отару.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його від мене, як у нього справи,

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і оселі твоїй мир, і всьому, що твоє, мир!

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі.

8 Запитай своїх слуг, і вони скажуть тобі. І хай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя!

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовляли до Навала, від імені Давида, усі ці слова.

10 І відповів Навал Давидовим рабам: Хто такий Давид та хто Єсеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що втікають кожен від пана свого!

11 І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що я приготував для своїх працівників, та й дам людям, що не знаю, звідки вони?

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і повернулися та й розповіли йому всі ці слова.

13 А Давид сказав до людей своїх: Припережіть кожен меча свого! І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень душ, а дві сотні залишилися при речах.

14 А один хлопець з Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, кажучи: Ось Давид послав був з пустелі посланців, щоб привітати нашого пана, а він накинувся на них.

15 А ті люди дуже добрі до нас, і не були ми скривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі.

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

17 А тепер подумай, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на всю оселю його. Бо він негідний і з ним не можливо розмовляти.

18 Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п'ятеро приготованих з отари, і п'ять сеїв пряженого зерна, і сто коржів родзинок, і двісті коржів сушених фіґ, і склала це на віслюків.

19 І сказала вона до своїх слуг: Ідіть переді мною, а я піду за вами.

20 І як вона їхала на віслюкові, спускаючись з гір, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона зустрілася з ними.

21 І Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустелі, і з усього його нічого не пропало. Та він повернув мені злом за добро!

22 Так хай зробить Бог Давидовим ворогам, і так хай додасть, якщо я залишу до ранку з усього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з віслюка, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

24 І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь сказати твоїй невільниці до вух твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

25 Хай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий і він: Навал ім'я йому, і дурість його з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

26 А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не пролив крові, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! І хай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають лиха на пана мого!

27 А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові.

28 Пробач же провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірна оселя, бо пан мій провадить війни Господні, і лихе не буде знайдене в тобі за твоїх днів.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих з Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх хай він її кине, як із пращі!

30 І коли Господь зробить моєму панові все добре, що казав про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем,

31 то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти на дармо кров, і пан мій помстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!

32 І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крові, і щоб рука моя не помстилася за мене.

34 Але живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі лихе, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світанку Навалові не залишилося б навіть те, що мочиться до стіни!

35 І взяв Давид з руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого помешкання! Бачиш, я послухав голосу твого, і пробачив тобі!

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийом в оселі його, немов царський! А Навала був добрий настрій, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до ранку.

37 І вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце, і він став, як камінь.

38 І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба свого стримав від лихого, зло Навала звернув Господь на його голову! І Давид послав сказати Авіґаїл, що хоче взяти її собі за жінку.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовили до неї: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку.

41 А вона встала, і вклонилася до землі, та й сказала: Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого!

42 І Авіґаїл поквапилася встати, і сісти на віслюка, а п'ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку.

43 А перед цим Давид узяв Ахіноаму з Єзреелу, і вони обидві стали йому за жінок.

44 А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

1 про Самуїла 26

1 І прийшли зіфеяни до Саула в Ґів'ю, промовляючи: Он Давид переховується на узгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

2 І встав Саул, і зійшов у пустелю Зіф, а з ним три тисячі воїнів з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли вздовж дороги, що навпроти Єшімону. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустелі.

4 І послав Давид розвідників, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 Тоді Давид зібрався і прийшов до місця, де таборував Саул. І побачив він те місце, де відпочивали Саул та Авнер, син Нерів, головний його війська. А Сауловий намет знаходився всередині табору.

6 І звернувся Давид до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, промовляючи: Хто зійде зі мною в табір до Саула? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового табору вночі, а Саул спав, а спис його встромлений у землю біля голови його, а Авнер та воїни лежать навколо нього.

8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер приколю я його списом до землі одним ударом!

9 І сказав Давид до Авішая: Не вбивай його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь вразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

11 Борони мене, Господе, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що біля голови його, горня з водою, і ходімо!

12 І взяв Давид списа, горня з водою, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не проснувся, бо всі міцно спали, бо на них упав сон від Господа.

13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори.

14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина: Чи ж не відповіси, Авнере? І Авнер відповів: Хто ти, що кликав до царя?

15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не воїн? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один з народу, щоб вбити царя, твого пана.

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер подивися, де царів спис, та де горня з водою, що були біля нього?

17 Саул пізнав Давидів голос та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і що лихе в моїй руці?

19 А зараз хай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то хай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім обличчям, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, промовляючи: Іди, служи іншим богам!

20 І хай не проллється моя кров на землю перед Господнім обличчям, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куріпок у горах!

21 І сказав Саул: Згрішив я! Повернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний і дуже багато помилявся.

22 А Давид відповів: Ось царів спис, хай один зі слуг забере його.

23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не бажав піднімати своєї руки на Господнього помазанця.

24 І яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике хай буде моє життя в очах Господа, і хай він врятує мене від усякого утиску!

25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! Ти не тільки справу зробиш, але й переможеш! І пішов Давид своєю дорогою, а Саул повернувся на своє місце.

1 про Самуїла 27

1 І сказав Давид у серці своєму: Колись я втраплю до Саулової руки.