Біблія - Невідомий Автор

І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетеся.

6 І побачили сини Аммона, що зненавидів їх Давид. І послали вони й найняли з Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхотинців, та в царя Маахи, тисячу душ, і тов'ян дванадцять тисяч.

7 А коли Давид почув про це, то послав Йоава та все військо.

8 І повиходили сини Аммона, і вишикувалися до бою при вході до брами. А Арам-Цова, Рехов, тов'янини і Мааха були окремо на полі.

9 І побачив Йоав, що на нього йдуть спереду та з тилу, то вибрав кращих Ізраїлевих воїнів, та й поставив їх проти Арама.

10 А решту народу дав під руку свого брата Авшая і поставив навпроти аммонітян,

11 і сказав: Якщо Арам буде сильніший від мене, то будеш мені допомагати, а якщо Аммон буде сильнішим від тебе, то я піду допомагати тобі.

12 Будь відважний, і будемо битися за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь хай зробить, що добре в очах його!

13 А коли Йоав та люд, що був з ним, вступили в бій з Арамом, то ті втекли перед ним.

14 А сини Аммона побачили, що втік Арам, то й вони втекли до міста перед Авішаєм. І повернувся Йоав після битви до Єрусалиму.

15 А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони зібралися разом.

16 Гададезер послав і привів Арама, що був за Рікою, і вони прибули до Хеламу під проводом Шоваха, головного над військом Гададезера.

17 І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам вишикувався проти Давида, і воював з ним.

18 І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид знищив з Араму сім сотень колісниць та сорок тисяч вершників. І вбив він Шоваха, головного війська його, і той там помер.

19 А коли всі царі, підлеглі Гададезера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам вже боявся допомагати Аммонові.

2 про Самуїла 11

1 На початку року, в час виходу царів на війну, послав Давид Йоава й своїх слуг з ним, та всього Ізраїля, і вони побили Аммона й облягли Раббу. А Давид сидів у Єрусалимі.

2 І надвечір встав Давид з ложа свого, і походжаючи на даху царського будинку, побачив він з даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива.

3 І послав Давид, і запитав про ту жінку, і йому доповіли: То Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!

4 І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, а як вона очистилася з нечистості своєї, то він поклався з нею. І потім вона повернулася до свого помешкання.

5 І завагітніла та жінка. І послала вона, щоб повідомити Давидові, що завагітніла.

6 А Давид послав до Йоава: Пришли мені хіттеянина Урію. І Йоав послав Урію до Давида.

7 І прийшов Урія до нього, а Давид запитав про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни.

8 І сказав Давид до Урії: Іди до свого помешкання та обмий свої ноги. І вийшов Урія з царської оселі, а за ним понесли гостинця царського.

9 Та Урія до себе не пішов, а спав при вході до царської оселі з усіма слугами пана свого.

10 І доповіли Давидові: Урія не пішов до помешкання свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти? Чому ти не пішов до свого помешкання?

11 І сказав Урія до Давида: Ковчег, Ізраїль та Юда сидять у наметах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого помешкання, щоб їсти й пити та лежати зі своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такого!

12 І сказав Давид до Урії: Залишайся тут і сьогодні, а завтра я відпущу тебе. І залишався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.

13 І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він вечірньої пори, щоб спати на ложі своєму разом зі слугами пана свого, а до помешкання свого не пішов.

14 А вранці написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.

15 В листі тому він написав так: Поставте Урію спереду в найтяжчому бою, і відступіть від нього, щоб його вбили.

16 І коли Йоав брав в облогу місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі воїни.

17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і були вбиті дехто з людей, і з Давидових слуг, і також хіттеянин Урія.

18 І послав Йоав, і доповів Давидові про все.

19 І наказав він посланцеві: Як закінчиш доповідати цареві про той бій,

20 і розгнівається цар, і скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з муру?

21 Хто вбив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру? То ти скажеш: Вбито також хіттеянина Урію.

22 І пішов посланець, і прийшов, і доповів Давидові все, що наказав був Йоав.

23 І сказав посланець Давидові: Вони стали сильніші за нас і вийшли проти нас на поле, та ми відтіснили їх аж до входу в браму.

24 А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і вразили декого з царевих рабів, а також вбитий твій раб хіттеянин Урія.

25 І сказав Давид до посланця: Так скажеш до Йоава: Хай не буде лихим в очах твоїх це, бо меч пожирає то цього, то того. Посиль натиск проти міста, та й розвали його! І підбадьор цим Йоава!

26 І почула Урієва жінка, що загинув її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.

27 А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого помешкання, і вона стала йому за жінку, і народила йому сина. Та в Господніх очах було лихим те, що зробив був Давид.

2 про Самуїла 12

1 І послав Господь Натана до Давида, і він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а інший убогий.

2 У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.

3 А убогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він придбав і годував. І росла вона з ним та з синами його, і з його хліба вона їла, і з келиха його пила, і на грудях його лежала, і була йому як дочка.

4 І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той шкодував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...

5 І дуже запалав Давидів гнів на того заможного чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерті той чоловік, що вчиняє так.

6 А овечку він оплатить чотирикратно, за те, що зробив таке, і за те, що не змилосердився.

7 І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем і я врятував тебе з Саулової руки.

8 І дав тобі будинок твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі оселю Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще й іншого.

9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив лихе в очах його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем Аммонових синів, а його жінку взяв собі.

10 А тепер не відступить меч від твоєї оселі навіки за те, що зневажив ти мене, і взяв за жінку собі жінку хіттеяника Урії.

11 Так сказав Господь: Ось я наведу на тебе лихо з твоєї ж власної оселі, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

12 Хоч ти вчинив таємно, а я зроблю це перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

14 Та що ти зневажив Господа цим, то син твій, народжений тобі, конче помре.

15 І пішов Натан до себе, а Господь вразив дитя, що Давидові народила Урієва жінка, і воно захворіло.

16 І Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

17 І прийшли старшини його оселі до нього, щоб підняти його з землі, та він не бажав, і не підкріпився з ними хлібом.

18 І сьомого дня померло те дитя, але Давидові слуги боялися доповісти йому, що померло те дитя, промовляючи: Ось як була та дитина живою, казали ми до нього, та не слухав він нашого голосу, а як ми скажемо, що померло це дитя, то ще вчинить щось лихе

19 А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів, що померло те дитя. І запитав Давид у своїх слуг: Чи не померло дитя? А ті відповіли: Померло.

20 І підвівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свій одяг, і ввійшов до Господньої оселі та й уклонився. Потому ввійшов до свого будинку, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

21 І сказали йому слуги: Чому це, коли дитя жило, ти постив та плакав, а як померло, ти встав та й їв хліб?

22 А він відповів: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь вчинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене...

24 І втішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг з нею. І вона народила сина, а він назвав його Соломоном. І Господь полюбив його,

25 і послав пророка Натана, і той назвав його Єдід'я, за словом Господнім.

26 А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.

27 І послав Йоав посланців до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і захопив місто води.

28 А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям.

29 І зібрав Давид весь народ, і пішов до Рабби, і воював з нею, та й здобув її.

30 І взяв він корону з голови їхнього царя, вагою в талант золота, та з дорогоцінними каменями, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

31 А народ, що був у ньому, він повиводив, і змусив їх обробляти деревину всякими залізними знаряддями, і виробляти цеглу. І так робив він усім Аммоновим містам. І повернувся Давид та весь народ до Єрусалиму.

2 про Самуїла 13

1 Авесалом, син Давидів мав вродливу сестру на ім'я Тамара. І покохав її Амнон, син Давида.

2 І переймався Амнон за сестру Тамару так, що аж захворів, бо вона була дівиця, і Амнонові здавалося, що важко щось з нею зробити.

3 А Амнон мав товариша на ім'я Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

4 І він сказав йому: Чого це ти, царевичу, такий сумний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

5 І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого.