Біблія - Невідомий Автор

Найкраще мені втікати до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій землі, і я сховаюся від руки його.

2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

3 І осів Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен з родиною своєю, Давид та дві жінки його: ізреелка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармеліянка.

4 І доповіли Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більше вже не шукав його.

5 А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, хай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і я осяду там. Чого сидітиме раб твій у царському місті разом з тобою?

6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.

7 І сидів Давид на филистимській землі рік та чотири місяці.

8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликиянина, бо вони мешкали в цьому краю відвіку, від Шуру і аж до Єгипету.

9 І побивав Давид той край, і не лишав жими ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одяг, і повертався, і приходив до Ахіша.

10 І запитував Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина.

11 А Давид не лишав живими ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, промовляючи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид. І так він робив по всі дні, коли сидів на филистимській землі.

12 Ахіш довіряв Давидові і казав: Справді ненавидить його люд ізраїльський, тому буде він мені за вічного раба!

1 про Самуїла 28

1 А тими днями зібрали филистимляни свої війська, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Ти напевно знаєш, що маєш іти із своїми людьми зі мною на війну.

2 І сказав Давид до Ахіша: Тобі видніше, що робити твоєму рабові. А Ахіш сказав до Давида: Тому то будеш охороняти мою голову по всі дні.

3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його весь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул вигнав з краю ворожбитів та віщунів.

4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.

5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і затремтіло йому серце.

6 І запитав Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.

7 І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку і я піду до неї, і запитаю її.

І відповіли йому раби його: В Ен-Дорі є жінка ворожка.

8 Саул переодягнувся в інший одяг і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. І він сказав: Поворожи мені і виклич мені того, кого скажу тобі.

9 А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що Саул, винищив у цій землі ворожбитів та віщунів. І нащо ти наражаєш на небезпеку мою душу?

10 І Саул присягнув їй Господом, кажучи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!

11 І запитала та жінка: Кого мені викликати тобі? А він відповів: Самуїла виклич мені.

12 І побачила та жінка Самуїла, та й скрикнула! І сказала та жінка до Саула: Нащо ти обдурив мене, ти ж Саул!

13 І сказав їй цар: Не бійся! Скажи, що ти бачиш? А та жінка відповіла Саулові: Я бачу ніби бог, що виходить із землі!

14 І він їй сказав: Який його вигляд? А та відповіла: Виходить старий чоловік, одягнутий у довгий одяг. І Саул зрозумів, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зі мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.

16 І сказав Самуїл: І нащо ти запитуєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став з твоїм ворогом?

17 І Господь зробив те, що казав був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.

18 Як ти не слухав Господнього голосу, і не обернув його палючого гніву на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.

19 І Господь віддав з тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А завтра ти та сини твої будете разом зі мною, також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.

20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, дуже він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ніч.

21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя зважила на твої твої слова і наразила життя своє на небезпеку.

22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.

23 А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та припрошували його слуги його та та жінка, і він послухав їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

24 А та жінка мала годоване теля. Вона швидко зарізала його, замісила борошна і спекла з того прісне.

25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

1 про Самуїла 29

1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Ізреелі.

2 А филистимські князі йшли зі своїми сотнями та тисячами, Давид же та люди його йшли позаду разом з Ахішем.

3 І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відповів филистимським князям: Це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зі мною рік чи то два, і я не знайшов у ньому нічого лихого від дня його приходу аж до дня цього.

4 І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали вони йому: Заверни того чоловіка, і хай він повернеться до свого місця, яке ти призначив йому, щоб не став він на війні нам супротивником. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?

5 Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, промовляючи: Саул повбивав тисячі, а Давид десятки тисяч!

6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зі мною в таборі, бо я не знайшов у тобі лихого від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.

7 Тому повернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.

8 А Давид сказав до Ахіша: Що ж я зробив? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?

9 І відповів Ахіш Давидові: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов ангел Божий. Та филистимські князі сказали: Хай не йде він з нами на війну!

10 Тому залиште нас на світанку ти та раби пана твого, що прийшли з тобою!

11 І встав на світанку Давид та люди його, щоб повернутися до Филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.

1 про Самуїла 30

1 І коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликияни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, здобули Ціклаґ та спалили його вогнем.

2 І позабирали вони до неволі жінок та всіх, що були в ньому, від малого до великого. Вони нікого не вбили, а забрали, та й пішли своєю дорогою.

3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.

4 І заплакали голосно Давид та народ, що з ним, аж поки не стало їм сили плакати.

5 І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: ізреелка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармеліянина Навала.

6 І було Давидові дуже гірко, бо народ казав, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефод до Давида.

8 І запитав Давид Господа: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А він відповів йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.

9 І пішов Давид, він та шість сотень люду з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор, і зупинилися на відстані.

10 І гнався Давид, він та чотири сотні з ним. А двісті люду зупинилися, бо надто втомилися, щоб перейти потік Бесор.

11 Знайшли вони в полі єгиптянина і привели його до Давида. Напоїли, дали йому хліба і він їв.

12 І дали йому трохи сушених фіґ та родзинок. Він з'їв і повернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

13 І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відповів: Я єгипетський юнак, раб амаликиянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.

14 Ми були вдерлися на південь краю керетеїв, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили вогнем.

15 І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.

16 І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з Филистимського краю та з краю Юдиного.

17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік з них ніхто, окрім чотирьохсот вершників на верблюдах.

18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид врятував.

19 І не пропало їм нічого: усе, від малого й до великого, і до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, все повернув Давид!

20 І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, казали: Це Давидова здобич!

21 Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитав їх про мир.

22 І стали казати злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зі здобичі, що ми відняли, а тільки кожному дамо жінок його та синів його, хай беруть і йдуть!

23 А Давид сказав: Не робіть так, брати мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.

24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, порівну поділять.

25 І від цього дня й надалі, зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.

26 І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зі здобичі Юдиним старшинам, приятелям своїм, кажучи: Оце вам подарунок зі здобичі Господніх ворогів,

27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південному, і тим, що в Яттері,

28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв,

30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31 і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

1 про Самуїла 31

1 А филистимляни воювали з Ізраїлем.