Біблія - Невідомий Автор
А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Хай прийде сестра моя Тамара, і підкріпить мене хлібом, і хай приготує на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв з руки її.
6 І ліг Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Хай прийде сестра моя Тамара, і хай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.
7 І послав Давид до помешкання Тамари, кажучи: Іди до господи твого брата Амнона, і приготуй йому страви.
8 І прийшла Тамара до свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготувала на очах його, та й спекла млинці.
9 І взяла вона пательню, і поставила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.
10 І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм з твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготувала, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.
11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ляж зі мною, моя сестро!...
12 А вона йому відповіла: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.
13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Звернися до царя, і він не відмовить віддати мене тобі...
14 Та він не бажав слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав з нею...
15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від кохання до неї. І сказав до неї Амнон: Уставай, і йди геть...
16 А вона сказала йому: По тому як ти зробив це велике лихо зі мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не бажав її слухати.
17 І покликав він юнака, слугу свого, та й сказав: Вижени цю від мене геть, і замкни за нею двері...
18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.
19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...
20 І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був з тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цього до серця свого... І осіла Тамара, на самоті, в оселі брата свого Авесалома.
21 А цар Давид почув про це все, і дуже розгнівався!
22 І не розмовляв Авесалом з Амноном ні про добре, ні про лихе, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.
23 І по двох роках мав Авесалом стригти овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом покликав усіх царських синів.
24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось раб твій має стригти овець, хай піде цар та раби його з твоїм рабом.
25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не обтяжувати тебе. І той дуже просив його, та він не пішов, але поблагословив його.
26 І сказав Авесалом: А як ні, хай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?
27 Та Авесалом дуже просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.
28 А Авесалом звелів слугам своїм: Дивіться, як Амнон сп'яніє від вина, то вбийте Амнона! І не бійтеся, бо це я звелів вам? Хай не здригнеться рука ваша!...
29 І зробили Авесаломові слуги Амнонові, як звелів був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.
30 І як були вони ще в дорозі, Давидові повідомили: Авесалом убив усіх царських синів, і не залишив жодного...
31 І цар устав, і роздер одяг свій, і впав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертим одягом.
32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата: Хай не думає мій пан, що всіх царських синів убито, бо помер тільки сам Амнон. Авесалом виношував це вбиство від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.
33 Хай мій пан цар не кладе на своє серце, що всі царські сини померли, бо помер тільки сам Амнон.
34 А Авесалом утік. Потому вартовий, що стояв на чатах, придивився й побачив, що дорогою, позаду нього, іде численний народ схилом гори.
35 І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини. Як казав раб твій, так і сталося.
36 Як тільки він це промовив, поприходили царські сини. І плакали вони разом з царем та слугами його ревним плачем...
37 А Авесалом утік до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.
38 Потім Авесалом пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.
39 З часом цар Давид змирився зі смертю Амнона, і перестав гніватися на Авесалома.
2 про Самуїла 14
1 А Йоав, син Церуї, дізнався, що цареве серце прихилилося до Авесалома.
2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Вберися в жалобний одяг і вдавай жалобу, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.
3 І прийдеш до царя, та й скажеш до нього те, що я тобі скажу.
4 І прийшла та жінка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!
5 І запитав її цар: Що тобі? А та відповіла: Я вдова, а чоловік мій помер.
6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, і не було кому примирити їх, і вдарив один іншого, та й убив його.
7 А ось весь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай вбивцю свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і винищимо також спадкоємців. І погасять вони останню іскру мою, яка залишилася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадка на поверхні землі...
8 І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого помешкання, а я накажу про тебе.
9 І сказала та жінка до царя: На мені, пане мій царю, той гріх, та на оселі мого батька, а цар та трон його невинні.
10 І сказав цар: Того, хто буде щось казати на тебе, приведеш його до мене, і він більше вже не дошкулятиме тобі.
11 А вона сказала: Хай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не нашкодив ще більше месник за кров та щоб він не вбив мого сина. І він відповів їй: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!
12 І сказала та жінка: Дозволь невільниці твоїй сказати слово до свого пана царя! А він сказав: Кажи!
13 І сказала вона: А чому ти таке задумав проти Божого народу? Цар, коли каже таке, сам себе звинувачує, не повертаючи свого вигнанця.
14 Бо ми конче помремо, як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і він задумав не відвернути від себе вигнанця.
15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві це, бо той народ налякав мене. І подумала твоя невільниця: Звернуся я до царя, може виконає цар прохання своєї невільниці.
16 Бо цар вислухає, щоб врятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче викреслити мене та мого сина з Божого спадку.
17 І сказала твоя невільниця: Хай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як ангел Божий, і розуміє добре та лихе. А Господь, Бог твій, буде з тобою!
18 А цар сказав до тієї жінки: Не приховай переді мною нічого, про що я запитаю тебе. І сказала та жінка: Хай же запитує пан мій цар!
19 І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що казав мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав у вуста твоєї невільниці всі ці слова.
20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив цю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий ангел, щоб знати про все, що на землі.
21 І сказав цар до Йоава: Добре, я виконаю твоє прохання, тож піди й поверни того юнака, Авесалома!
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і вклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій знає, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.
23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.
24 А цар сказав: Хай він повернеться до своєї оселі, але обличчя мого не побачить. І повернувся Авесалом до оселі своєї, та царського обличчя не бачив.
25 А такого вродливого, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до маківки голови його не було в ньому вади.
26 А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на голові його і важило воно на двісті шеклів царської ваги.
27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, на ім'я Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.
28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб той звернувся до царя, та він не побажав прийти до нього. І послав він іще вдруге, але і вдруге не прийшов він.
30 І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, засіяну ячменем, що поруч мого, ідіть і підпаліть її. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля.
31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили мою ділянку?
32 І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, прохаючи: Прийди до мене, щоб я послав тебе до царя сказати: Краще було б мені залишатися в Гешурі. А якщо я все ж повернувся, то дозволь мені бачити царське обличчя, а коли є на мені гріх, то вбий мене...
33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й уклонився йому обличчям своїм до землі. І цар поцілував Авесалома...
2 про Самуїла 15
1 І сталося по тому, справив собі Авесалом колісницю і коней, а ще поставив п'ять десятків людей, що мали бігати перед ним.
2 І вставав Авесалом вранці, та й ставав при дорозі до брами. І кожного, що мав суперечку та йшов до царя на суд, Авесалом запитував:
З якого ти міста? І той відповідав: З одного з Ізраїлевих племен твій раб.
3 І казав до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати.
4 І продовжував Авесалом: Коли б мене настановлено було суддею над краєм, то до мене приходив би кожен, хто мав би суперечку чи судову справу, а я б судив його справедливо.
5 І коли хто підходив вклонитися йому, то він простягав свою руку, пригортав його та цілував.
6 І робив Авесалом це всьому Ізраїлеві, що приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!
7 Через сорок років, сказав Авесалом до царя: Піду я та виконаю обітницю мою, що я давав був Господові в Хевроні.
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі, що в Арамі, склав обітницю, промовляючи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господові.
9 І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону.
10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, і сказав їм: Коли ви почуєте звуки сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!
11 А з Авесаломом пішли двісті людей з Єрусалиму, що були ним покликані.
