Біблія - Невідомий Автор

Бери цього, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Якщо нема іншого такого, дай його!

11 І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.

12 І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, промовляючи: Саул повбивав тисячі, а Давид десятки тисяч свої.

13 І заховав Давид ті слова в своєму серці, і налякався він Ахіша, царя ґатського.

14 І став вдавати божевільного перед ними, і бив по дверях брами, і пускав слину на свою бороду.

15 І сказав Ахіш до своїх рабів: Нащо ви привели цю божевільну людину до мене?

16 Чи мені бракує божевільних, що ви привели ще й цього? Чи такий може входити до помешкання мого?

1 про Самуїла 22

1 І втік Давид звідти до печери Адуллам. А брати його та всі з його батькової оселі почули про це, та й посходилися до нього туди.

2 І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був боржником, і кожен з гіркотою в душі, і він став над ними провідником. І було їх з ним близько чотирьох сотень люду.

3 І пішов Давид звідти до моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Хай прийде батько мій та мати моя, і будуть з вами, аж поки я дізнаюся, що зробить мені Бог.

4 І він привів їх до моавського царя, і вони жили з ним усі дні Давидового перебування у місці сховку його.

5 А пророк Ґад сказав до Давида: Не сиди в сховку, іди до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 І почув Саул, що викрили Давида та людей, що з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніямини! Чи ж Єсеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи настановить усіх вас тисячниками та сотниками,

8 що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій уклав угоду з Єсеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився наді мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня?

9 І відповів ідумеянин Доеґ, що стояв при Саулових слугах: Я бачив Єсеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,

10 і він запитував про нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.

11 І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та всю оселю його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя.

12 А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів! А той відповів: Ось я, мій пане!

13 І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єсеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і запитував про нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня?

14 І відповів Ахімелех цареві: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, що має доступ до таємної ради, і шанований у твоєму домі?

15 Хіба сьогодні почав я запитувати про нього Бога? Борони мене Боже! Хай цар не кладе закиду на раба свого та на всю оселю батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого.

16 А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та вся оселя батька твого!

17 І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом з Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого. Та не схотіли цареві раби підняти своєї руки на Господніх священиків.

18 Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят п'ять душ, що носять лляного ефода.

19 А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і віслюка, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я йому: Евіятар. І втік він до Давида.

21 І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

22 А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ оселі твого батька!

23 Залишайся ж зі мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш у безпеці в мене.

1 рол Самуїла 23

1 І донесли Давидові: Ось филистимляни облягли Кеїлу і грабують клуні.

2 І запитав Давид Господа: Чи піду й переможу тих филистимлян? А Господь сказав до Давида: Іди, і поб'єш филистимлян та врятуєш Кеїлу.

3 А Давидові люди сказали до нього: Ось ми боїмося тут у Юді, а що ж буде, коли підемо в Кеїлу, проти филистимських лав?

4 А Давид ще запитав Господа, і Господь відповів йому: Іди до Кеїли, бо я даю филистимлян у твою руку.

5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював з филистимлянами, і забрав їхню худобу, і наніс їм велику поразку. І врятував Давид мешканців Кеїли.

6 І сталося, коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.

7 А Саулові донесено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воротами та засувом.

8 І скликав Саул весь народ на війну, щоб іти до Кеїли і взяти в облогу Давида та людей його.

9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихе на нього, і сказав до священика Евіятара: Принеси ефод!

10 І сказав Давид: Господе, Боже Ізраїлів! Чув твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб винищити місто через мене.

11 Чи видадуть мене громадяни Кеїли в його руку? Чи зійде Саул, як чув твій раб? Господе, Боже Ізраїлів, повідом же своєму рабові! І сказав Господь: Зійде.

12 І запитав Давид: Чи видадуть громадяни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку? А Господь сказав: Видадуть.

13 І встав Давид та його люди, близько шести сотень душ, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові донесено, що Давид утік з Кеїли, і він відмінив похід.

14 І пішов Давид до пустелі, і осівся у важкодоступному місці, на горі Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому.

15 І побачив Давид, що Саул шукає душі його, і переховувався в пустелі Зіф, у Хореші.

16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, щоб зміцнити його в Бозі,

17 та й сказав до нього: Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул.

18 І вони обидва уклали угоду перед Господнім обличчям. І осівся Давид у Хореші, а Йонатан пішов до свого помешкання.

19 А зіфеяни прийшли до Саула в Ґів'ю і сказали: Ось Давид переховується в Хореші, на узгір'ї Хахіла, що з півдня від Єшімону.

20 А тепер, якщо бажає твоя душа, о царю, то зійди, а нам залишиться тільки видати його в цареву руку.

21 І сказав Саул: Благословенні ви в Господа, бо змилосердилися наді мною!

22 Ідіть же і прослідкуйте за ним, і роздивіться місце його, де він ходить, хто його там бачив, бо казали мені: Дуже хитрує він!

23 І дізнайтеся про всі схованки його, і повернетеся до мене з певною звісткою, і я піду з вами. І якщо він є в тій землі, то шукатиму його по всіх Юдиних тисячах.

24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустелі в Араві, на південь від Єшімону.

25 А Саул та його люди пішли шукати. І донесли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і зупинився в Маонській пустелі. А Саул почув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині.

26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул з людьми своїми оточували Давида та людей його, щоб схопити їх.

27 І прийшов посланець до Саула, промовляючи: Поспіши, бо филистимляни напали на край!

28 І кинув Саул переслідувати Давида, і пішов навперейми филистимлян. Тому то назвали ім'я тому місцю: Села-Гаммахлекот.

1 про Самуїла 24

1 А Давид вийшов звідти, і осів у пустелі Ен-Ґеді.

2 І як повернувся Саул з переслідування за филистимлянами, то донесли йому, що Давид у пустелі Ен-Ґеді.

3 І взяв Саул три тисячі добірного війська з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його між скель, де мешкають гірські кози.

4 І прийшов він до кошар для отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

5 І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь казав тобі: Ось я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. І Давид піднявся, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

6 І потім серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

7 І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господе, щоб зробити те моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул вийшов з печери, і пішов дорогою.

9 А потому і Давид вийшов з печери, та й закричав за Саулом: Пане мій, о царю! Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й уклонився.

10 І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі лихого?

11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені вбити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

12 І подивися, батьку мій, на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Зрозумій, що в моїй руці нема зла, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

13 Хай розсудить Господь між нами, і хай помститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

14 Як каже стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

16 І хай буде Господь за суддю, і хай він розсудить між нами. І побачить він мою справу, і виправдає мене,і визволить мене від твоєї руки.

17 І як Давид скінчив промовляти ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І Саул заплакав вголос.

18 І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихе.

19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зі мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

20 Як людина знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

21 А тепер я ось зрозумів, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

22 А тепер присягни мені Господом, що не винищиш нащадків моїх по мені, і що не винищиш імені мого з оселі батька мого.

23 І Давид поклявся Саулові.