Біблія - Невідомий Автор

І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

28 І побачив Саул і зрозумів, що Господь з Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І він ненавидів Давида по всі дні.

30 І виходили воювати филистимляни, і бувало скільки вони виходили, то Давидові найбільше щастило від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

1 про Самуїла 19

1 І намовляв Саул сина Йонатана та всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже любив Давида.

2 І розповів Йонатан Давидові: Батько мій Саул хоче вбити тебе. Стережися його, завтра вранці сховайся і сиди в укритті.

3 А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я буду розмовляти за тебе зі своїм батьком. Побачу, як воно буде, і потім розповім тобі.

4 І розповідав Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і казав йому: Хай не згрішить цар проти раба свого Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.

5 І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь вчинив великий порятунок для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крові, бажаючи вбити Давида безпричини?

6 І послухався Саул Йонатанового голосу, і присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий!

7 І покликав Йонатан Давида, і переказав йому усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.

8 А війна була далі. І вийшов Давид воювати з филистимлянами, та й завдав їм великої поразки, і вони повтікали перед ним.

9 А лихий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своєму помешканні, і спис його був у руці його, а Давид грав.

10 А Саул хотів ударити списом Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був врятований тієї ночі.

11 І послав Саул посланців до Давидового помешкання, щоб підстерегли його і вбили вранці. І сказала Давидові його жінка Мелхола: Якщо ти не врятуєш своєї душі цієї ночі, то завтра ти будеш убитий.

12 І Мелхола спустила Давида через вікно, і він утік, і врятувався.

13 І взяла Мелхола хатнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячої вовни поклала в головах його, та й прикрила плащем.

14 І послав Саул посланців, щоб взяти Давида, а вона сказала: Він хворий!

15 І послав Саул тих посланців побачити Давида, кажучи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб вбити його!

16 І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козячої вовни!

17 І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обдурила мене, і відпустила мого ворога, і він врятувався? А Мелхола відповіла Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!

18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осіли в Найоті.

19 І доповіли Саулові: Ось Давид у Найоті в Рамі.

20 І послав Саул посланців, щоб взяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув дух Божий, і пророкували й вони.

21 І розповіли про це Саулові. І послав він вдруге посланців, та пророкували також і ті. А Саул послав посланців ще третіх, та й вони пророкували.

22 І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав: Де Самуїл та Давид? А йому відповіли: Ось у Найоті в Рамі.

23 І пішов він туди до Найоту в Раму. І злинув Божий дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов до Найоту в Раму.

24 І зняв він одяг свій, і пророкував перед Самуїлом, і лежав голий цілий день та цілу ніч. Тому то й кажуть: Чи й Саул між пророками?

1 про Самуїла 20

1 І втік Давид з Найоту, що в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?

2 А той відповів: Борони Боже, ти не помреш! Батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не повідомляє мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!

3 А Давид поклявся та й сказав: Твій батько мабуть здогадався, що я знайшов милість в очах твоїх. Тому скаже він: Хай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

4 І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!

5 І сказав Давид до Йонатана: Ось завтра новомісяччя, коли зазвичай сиджу я з царем, приймаючи поживу. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.

6 Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.

7 Якщо він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо розгнівається, то знай, що задумав лихе на тебе.

8 Зроби милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господню угоду з собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого нащо мене вести?

9 І сказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді дізнаюся, що мій батько задумав лихе на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?

10 І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо буде погана звістка для мене?

11 А Йонатан сказав до Давида: Підемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.

12 І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу довідаюся я від батька свого. Хай покарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не повідоимлю тебе,

13 так хай зробить Господь Йонатану, і так хай додасть! А якщо мій батько налаштований на лихе тобі, то повідомлю тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як він був з моїм батьком.

14 І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зі мною Господньої милості? Коли ж я помру,

15 то не відбирай своєї милості від оселі моєї навіки, а навіть тоді, як Господь винищить усіх Давидових ворогів з поверхні землі,

16 і хай ім'я Йонатана не буде викорінене з оселі Давида, і хай Господь не змилується над ворогами Давида.

17 І Йонатан далі присягав Давидові в своїй любові до нього, бо він полюбив його, як свою душу.

18 І сказав йому Йонатан: Завтра новомісяччя і твою відсутність помітять, бо буде порожнє твоє місце.

19 Прийдеш до місця, де ти ховався на днях, і сядеш при камені Азел.

20 А я пущу три стрілі вбік від нього, ніби стріляючи в якусь ціль.

21 І пошлю я слугу по ті стріли. Якщо скажу я до нього: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого лихого, як живий Господь!

22 А якщо я скажу: Он ті стріли далі за тобою, то втікай, бо Господь відпускає тебе.

23 А те, про що ми домовлялися, ось Господь буде свідком між мною та тобою аж навіки!

24 І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.

25 І сів цар, як завжди на стільці своєму біля стіни, Йонатан сів проти, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.

26 Та Саул нічого не сказав того дня, бо подумав, що це випадково, може Давид не очистився.

27 І на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єсеїв син і вчора й сьогодні?

28 І відповів Йонатан Саулові: Просився Давид у мене до Віфлеєму.

29 І він сказав: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, дозволь я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.

30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Ти негідний і неслухняний, сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єсеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?

31 Бо всі дні, поки Єсеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.

32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові: Чому він має бути вбитий? Що він зробив?

33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І зрозумів Йонатан, що батько постановив убити Давида.

34 І залишив стіл Йонатан у гніві, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида і від образи батька його.

35 І вранці вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.

36 І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я випущу. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.

37 І прийшов хлопець до місця, куди впали стріли, що випустив Йонатан, а Йонатан гукнув за хлопцем: Он та стріла за тобою далі!

38 І сказав Йонатан хлопцеві: Поспіши, не зупиняйся! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.

39 А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.

40 І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!

41 Як юнак пішов, то Давид вийшов з південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і заплакали обоє.

42 І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягали ми двоє в Господнє ім'я, промовляючи: Господь хай буде свідком між мною та тобою і між нащадками моїми та твоїми навіки!

1 про Самуїла 21

1 І встав Давид та й пішов, а Йонатан пішов до міста.

2 І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех радо зустрів Давида й запитав його: Чому ти сам, і нікого нема з тобою?

3 І відповів Давид священикові Ахімелехові: Цар доручив мені справу: Хай ніхто не знає цього, з чим я посилаю тебе, і що наказав тобі. А слугами я домовився на призначене місце.

4 А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.

5 А священик відповів Давидові: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги утримувалися від жінки.

6 І відповів Давид священикові: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.

7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього обличчя, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.

8 А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім обличчям на ім'я Доеґ, ідумеянин, старший над Сауловими пастухами.

9 І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Царська справа була термінова і я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї.

10 А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнутий одягом.