Біблія - Невідомий Автор

Високий був шість ліктів і п'ядь.

5 А на голові його мідний шолом, і він одягнутий був у панцер, вагою п'ять тисяч шеклів міді.

6 На ногах він мав мідні наколінники, а за плечима його мідний спис.

7 Руків'я списа його було як ткацький вал, а вістря на шістсот шеклів заліза. І перед ним ходив щитоноша.

8 І став він, і гукнув до Ізраїлевих полків: Чого ви вийшли і вишикувалися до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і хай він вийде до мене.

9 Якщо він зможе воювати зі мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я його вб'ю, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам.

10 І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені супротивника, і будемо битися вдвох.

11 І чув Саул та весь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони дуже налякалися.

12 А Давид син Єсея з Юдиного Віфлеєму, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.

13 І троє найстарших Єсеєвих синів пішли за Саулом на війну. Первісток Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

14 А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

15 І Давид ходив до Саула, та повертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.

16 А той филистимлянин сорок день виходив щоранку і щовечора.

17 І сказав Єсей до сина свого Давида: Візьми-но для братів своїх ефу цього пряженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси швидко братам до табору.

18 А цих десять головок сиру віднесеш для тисячника, і дізнаєшся про життя братів своїх та розпитаєш про їхні потреби.

19 А Саул та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами.

20 І встав Давид вранці, полишив отару свою на сторожа й пішов, як наказав йому Єсей. І ввійшов він до обозу, а військо шикувалося до бою, і підняли вони клич бойовий.

21 І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.

22 І Давид залишив свою ношу в сторожа, та й побіг до полку. І знайшов братів своїх, і запитав їх, як їм тут.

23 А коли він розмовляв з ними, аж ось виходить з филистимських полків єдиноборець, филистимлянин Ґоліят, з Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.

24 А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

25 І казав Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. Того, хто вб'є його, цар обіцяв збагатить, і дочку свою віддасть йому, а оселю його батька зробить вільною в Ізраїлі.

26 І запитав Давид тих людей, що стояли з ним: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина та зніме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?

27 А народ підтвердив йому ті самі слова.

28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він казав до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то прийшов ти? І на кого ти залишив отару в пустелі? Я знаю зарозумілість твою та зухвалість твого серця, ти прийшов подивитися на битву!

29 А Давид відповів: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ це батька?

30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 І були почуті слова ті, що казав Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

32 І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.

33 І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від юності своєї.

34 І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув дрібну худобу з череди,

35 а я виходив за ним, і вбивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву і вбивав.

36 І лева, і ведмедя вбивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один з них, бо він зневажив полки живого Бога!

37 І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, він врятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і хай Господь буде з тобою!

38 І одягнув Саул Давида в свій одяг, і дав мідного шолома на його голову, і надів на нього панцер.

39 І прип'яв Давид меч на одяг свій, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик! І поскидав Давид те з себе.

40 І взяв він кия свого в руку, і вибрав собі п'ять відшліфованих камінців з потоку, і поклав їх у свою пастушу торбу, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина.

41 А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.

42 І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.

43 І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.

44 І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене і я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині земній.

45 І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.

46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам трупи филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І дізнається вся земля, що є Бог Ізраїлів!

47 І дізнається вся громада, що Господь рятує не мечем та списом, бо це війна Господа, і він віддасть вас у нашу руку.

48 І коли филистимлянин наблизився до Давида, то Давид швидко побіг назустріч филистимлянину.

49 І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув з пращі у филистимлянина. І той камінь вдарив йому в чоло, і він упав обличчям на землю.

50 Отак переміг Давид филистимлянина без меча, вдаривши каменем із пращі.

51 І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і витяг його меча з піхов, та й відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати!

52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж до входу в Ґай, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

53 І повернулися Ізраїлеві сини з переслідування за филистимлянами, та й розграбували їхні табори.

54 А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.

55 А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то запитав Авнера, очільника війська: Чий син цей хлопець, Авнере? А Авнер відповів: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!

56 І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак?

57 А коли Давид повертався з головою филистимлянина, то Авнер узяв його й привів перед Саула, а голова филистимлянина у руці його.

58 І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче? А Давид відповів: Я син раба твого Єсея з Віфлеєму.

1 про Самуїла 18

1 І як скінчив він промовляти до Саула, то Йонатанова душа поєдналася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його повернутися до оселі його батька.

3 І склав Йонатан з Давидом угоду, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і меча свого, і лука свого, і все аж до пояса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

6 І як вони йшли, коли Давид повертався, побивши филистимлянина, то виходили жінки з усіх Ізраїлевих міст, на зустріч цареві Саулові, і з радістю співали й танцювали, під бубни й цимбали.

7 І вигукували ті жінки, що грали: Саул убив свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч!

8 І дуже гнівався Саул, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

9 І від того дня Саул дивився заздрісним оком на Давида.

10 Наступного дня спав лихий дух від Бога на Саула, і він став, як несамовитий в оселі своїй, а Давид, як завжди грав, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула він відступив.

13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і повертався перед народом.

14 І щастило Давидові на всіх дорогах його, бо з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що Давидові щастить, і налякався його.

16 А весь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і повертався перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Хай не буде на ньому моя рука, а хай буде на ньому рука филистимлян!

18 А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

19 І коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатиянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхола, інша Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і хай вона стане йому за пастку, і хай буде на ньому рука филистимлян! І вдруге сказав Саул до Давида: Посвоячишся сьогодні зі мною.

22 І наказав Саул своїм рабам: Скажіть до Давида наодинці: Ось цар уподобав тебе собі і всі його раби полюбили тебе, і тепер ти посвоячишся з царем.

23 І Саулові раби промовляли ці слова до Давидових вух. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Я ж людина вбога та маловажна!

24 І доповіли це Саулові: Отак сказав Давид.

25 І промовив Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар плати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб помститися на неприятелях царя. Саул думав, що таким чином Давид попаде до рук филистимлян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і це сподобалося Давидовидові, щоб посвоячитися з царем.

27 І не гаючи часу, пішли Давид та його люди та забили серед филистимлян двісті душ. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з ним.