Біблія - Невідомий Автор
А тепер врятуй нас з руки наших ворогів, і ми будемо служити тобі.
11 І послав Господь Єруббаала, Бедана, Їфтаха і Самуїла, і врятував вас з руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно.
12 А коли ви побачили, що Нахаш, цар Аммонових синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, хай царює над нами цар! А Цар ваш — Господь, Бог ваш.
13 А тепер ось той цар, якого ви обрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя.
14 Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити йому, і будете слухати його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то Господь, Бог ваш, буде з вами і з вашим царем, що царює над вами.
15 А якщо ви не будете слухати Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!
16 А тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах.
17 Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і він пошле грім та дощ, а ви зрозумієте, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах, бажаючи для себе царя.
18 І кликав Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І весь народ дуже злякався Господа та Самуїла!
19 І сказав весь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й це зло, забажавши для себе царя.
20 І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, але не відступіть від Господа, і служіть Господові всім серцем своїм!
21 І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони.
22 Бо Господь не полишить народу свого заради свого великого ймення, бо зволив Господь зробити вас народом своїм.
23 Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та пряму.
24 Тільки бійтеся Господа, і служіть йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили те велике, що вчинив він з вами!
25 А якщо будете вчиняти лихе, то погинете й ви, і цар ваш!
1 про Самуїла 13
1 Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем.
2 І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх.
3 І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому краю, промовляючи: Хай почують євреї!
4 А весь Ізраїль чув і промовляв: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.
5 А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч колісниць і шість тисяч вершників, а народу, щодо чисельності, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену.
6 А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по ущелинах, і серед скель, і по льохах, і по ямах.
7 А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а весь народ з тривогою поспішав за ним.
8 І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього.
9 І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення.
10 І як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його і привітати.
11 І запитав Самуїл: Що ж ти зробив? А Саул відповів: Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші.
12 І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене в Ґілґал, а Господнього обличчя я ще не вблагав. І я вирішив принести цілопалення!
13 І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумно! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь зміцнив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.
14 А тепер царство твоє не буде стояти, Господь знайшов собі іншу людину за серцем своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.
15 І встав Самуїл, і пішов з Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шести сотень душ.
16 Тоді Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші.
17 І вийшли филистимляни з табору трьома відділами: один пішов на офрійську дорогу до краю Шуал,
18 другий повернув на дорогу до Бет-Хорону, а третій відділ пішов на дорогу до кордону, що йде від Ґе-Цевоїму до пустелі.
19 А ковалів не було по всьму Ізраїлевому краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа!
20 Весь Ізраїль ходив до филистимлян гострити кожен свого плуга і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,
21 коли тупилися вістря плугів, заступів, вил і сокир, то мусіли йти до филистимлян, щоб направити вістря рожна.
22 І сталося за днів війни, що не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, який був із Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана.
23 А вийшла филистимська ватага до переходу Міхмашу.
1 про Самуїла 14
1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходімо, і перейдімо до филистимської ватаги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.
2 Саул же сидів на узгір'ї під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шести сотень.
3 А Ахія, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефод. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4 А між Йонатаном і филистимлянами, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. Ім'я одній Боцец, а іншої Сенне.
5 Одна скеля з півночі, навпроти Міхмашу, а інша з півдня, навпроти Ґеви.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходімо до сторожі тих необрізаних, може Господь допоможе нам, бо Господові ніщо не завадить рятувати через багатьох чи через небагатьох.
7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоєму! Звертай собі, куди хоче серце твоє, а я з тобою.
8 І сказав Йонатан: Ось ми прийдемо до тих людей і покажемося їм.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте, ми самі підійдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не піднімемося до них.
10 А якщо вони скажуть так: Підніміться до нас, то піднімемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.
11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із рощілин євреї, що поховалися там.
12 І люди залоги сказали Йонатанові та його зброєноші: Піднімися до нас, і ми з вами розмовлятимемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Піднімайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти душ, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.
15 І стався переполох у таборі, на полі, та в усьому народі. І затремтіла залога филистимська. І задрижала земля, і знявся великий переполох!
16 І побачили Саулові вартові в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розбігається в різні боки.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перевірте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
18 І сказав Саул до Ахії: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
19 І коли Саул промовляв до священика, то переполох у филистимському таборі все більшав та поширювався. І сказав Саул до священика: Зупини свою руку!
20 І зібралися Саул та весь народ, що був з ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, і паніка велика!
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що прийшли з їхнім табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, який був із Саулом та Йонатаном.
22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони.
23 І врятував Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.
24 Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, промовляючи: Проклята та людина, що буде їсти хліб до вечора, поки я не помщуся своїм ворогам. І весь той народ не їв хліба.
25 І пішов весь народ до лісу, а там був мед на галявині.
26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось мед витікає! Та ніхто не простяг своєї руки до вуст своїх, бо народ боявся присяги.
27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в щільник меду, та й підніс руку свою до вуст своїх. І прояснилися очі йому!
28 А на це один з народу промовив: Заприсяг твій батько народ, кажучи: Проклята та людина, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.
29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться-но, як прояснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зі здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Аялону. А народ дуже змучився.
32 І кинувся народ на здобич, і забрав худобу дрібну й худобу велику та телят, і різав. І їв народ з кров'ю!
33 І розповіли Саулові: Ось народ грішить проти Господа, їсть з кров'ю! А той сказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.
34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і одну з дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив весь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
35 І збудував Саул жертовника для Господа. Це був перший жертовник для Господа, що він збудував.
36 І сказав Саул: Зійдемо вночі за филистимлянами, та й будемо бити їх, щоб до світанку не залишилося нікого з них. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх.
