Полонянка бандита - Тетяна Калинова
- Іди відпочивай. Я подумаю що з тобою робити далі. - нехай це егоїстично , та я б хотів щоб Рус і надалі був охоронцем Лії . І через свої до неї почуття він ніколи не дозволить щоб з нею щось сталось.
Заходжу в 25 палату і зупиняюсь. Лія дійсно спить. Бліда і з синцями під очима. Здається трохи схудла. Страшно навіть уявити що якби не Руслан , вона б втратила нашого малюка а можливо й не лише малюка... Чомусь я навіть не думав що вона настільки хвилювалась. Просто я зациклився на помсті , до того ж , все закрутилось дуже швидко і особливо не було часу переключатись на щось інше. Придурок. Через помсту минулому мало не втратив єдине що має значення в майбутньому.
Сів поруч , взяв її долоньку в руку і схилившись поцілував. Маленька моя. Пробач крихітко. Я більше не зроблю такої помилки. Після лікарні поїдемо додому. Разом. Лія прокинулась і глянула на мене повними сліз очима. І мене знов накрило... Як я міг бути без неї стільки часу , коли здається що серце зараз б'ється вперше за ці три тижні? І що світ знов заграв яскравими барвами.
Я планував залишитись з Лією на ніч в лікарні. Не хочу більше залишати її саму. Бачу що вона теж сумувала і не хочу щоб знов хвилювалась. Та зателефонував Ярослав і сказав що їм вдалось дізнатись про можливе місцезнаходження Охотського за містом. Всі проінформовані що я хочу сам з ним поквитатися , тому чекають мене. Я приставив до Лії двох охоронців і поїхав. Невже сьогодні нарешті поставимо жирну крапку в цій історії і почнемо з чистого аркуша будувати своє майбутнє. Ох , якби ж тільки я знав наскільки помилявся і що мені доведеться пережити справжнє пекло...
Приблизно через півтори години наші автомобілі зупинились за містом за вказаною адресою. Ми не знали скільки там людей , тому приїхали трьома автомобілями. Ярослав зі своїми хлопцями пішли до вхідних дверей , а ми з Захаром , Максом і рештою хлопців розділились і пішли одні до вікон , інші за будинок. Та не встигли ми дійти куди планували , як пролунав вибух з сторони входу.
- Сука! Твою ж матір! - кричить Захар і ми біжимо туди. Відразу побачили як Ярослав в крові витягує з будинку пораненого хлопця. Все палає і чути крик.
- Це пастка. Там нікого немає. - кричить Яр . - Там ще Саня , допоможи йому. - Захар побіг всередину і через кілька секунд витяг з полум'я хлопця.
- Тобто , нас чекали. - підбиваю підсумок. - Виродки. Невже серед нас теж є криса ? Звідки інфа про це місце?
- Наші перехопили телефонну розмову. Не думаю що в нас є зрадник , видно вони здогадались що їх прослуховують і це робилось навмисне.
- Але вони могли просто вбити нас. На біса ця фігня? Добре, потім поговоримо. Всіх хто постраждав потрібно відвезти в лікарню.
На щастя в лікарні виявилось що життю хлопців нічого не загрожує , їх трохи підлатали і одного залишили в лікарні , а іншого разом з Яром відпустили додому. Та для чого робилась ця херня я зрозумів вранці , коли мені зателефонував один з охоронців і повідомив що їх вирубили і Лія зникла. Тобто вчора мене тупо виманили з лікарні і відволікли увагу. Тварюка. Я ж знайду тебе і кишки випущу.
