Полонянка бандита - Тетяна Калинова
З розмови з ним я зрозумів , що нам все-таки потрібен спец по взламу сейфа. Там якийсь хитромудрий код , чи щось типу того , який звичайному домушнику не відчинити. Ну що ж , це мене не здивувало. Значить будемо шукати.
Щойно Кір на прізвисько Кріт пішов , я все ж вирішую зателефонувати Руслану. Мене не залишає тривога і відчуття , наче щось має статись. Можливо це через мій сон , але здається що коли почую її голос , мене відпустить.
Мій піджак знайшовся в кабінеті . Дістаю з кишені телефон і набираю потрібний номер.
- Так Еміре . - майже відразу відповідає Рус.
- Що там в вас? Все спокійно?
- Так . Тиша.
- Як Лія?
- Нормально. - видихає. - Почала буянити , хотіла поїхати до вас. Я замкнув її в кімнаті . То вона через кілька хвилин відчинила двері , послала мене нахер і вийшла на вулицю. - я гмикнув і розсміявся. Моя дівчинка . - Зараз сидить в альтанці. Вона дуже за вас хвилюється .
- Передай їй телефон. - прошу і за мить чую свою крихітку.
- Еміре! Це справді ти ? Як ти? Я тут божеволію від хвилювання. Що там сталось? Серйозне поранення?
- Чшшш! - зупиняю цей потік . - На яке запитання відповідати в першу чергу? - посміхаюсь . Чую що вона схлипує і так нестерпно хочеться бути поруч, обійняти і заспокоїти. - Все добре маленька . Не плач. Я скучив за тобою .
- Я теж Еміре. Я хочу до тебе.
- Поки що не можна. Я впевнений що зараз люди Віта будуть слідкувати за кожним моїм кроком . Сподіватимуться що я приведу їх до тебе. Вони знов відкрили полювання . А там ти в безпеці. У всякому разі поки що. Як ти взагалі? Рус тебе не ображає?
- Нехай тільки спробує. Він замкнув мене , але ж я вже не полонянка. Чи як ? - я почав сміятись.
- Не полонянка. - відповідаю . І тут я згадую як вона розповідала про свого типу брата. - Слухай Ліє, ти казала що твій ... Як його? Міша здається... вчив тебе відчиняти двері і сейфи , так?
- Так , але з другими в мене не склалось. А от Мішка профі . Не даремно йому дали прізвисько Дублікат . Він зайде всюди куди потрібно , наче має ключі від будь-яких дверей і візьме все що йому потрібно. - в мене зник дар мови. Я багато чув про цього невловимого чувака , якого чи не всі мої знайомі хотіли б бачити в числі своїх друзів , та він завжди зберігає нейтралітет і займається лише тими справами , які його зацікавлять. Але я й гадки не мав що він може бути так близько.
- Дублікат? Охриніти! Чому ти відразу не сказала?
- Нуууу , ти не запитував.
- Ашким , я дуже хочу з ним познайомитись. Ти можеш це влаштувати?
- Можу звісно , але з умовою що ти будеш тримати мене в курсі всього. Я хочу хоча б так приймати участь в знищенні того виродка.
- Добре. Обіцяю. Зателефонуєш йому з телефону Руслана а потім дай мені знати його відповідь. - сподіваюсь позитивну. Кращого за нього мабуть не знайти.
- Мішка погодиться тобі допомогти щойно почує що це заради помсти Охотському. Можеш мені повірити. - відповідає наче прочитала мої думки. Потім на мить замовкла. - Еміре , скажи що кохаєш мене. - посміхаюсь і до сказу хочеться зараз бачити її очі , цілувати губи і вдихнути запах її волосся.
- Кохаю крихітко. Шалено кохаю. І страшенно сумую.
- І я тебе кохаю . Будь ласка будь обережний. Бережи себе. Для мене. - і відключилась. Хвилюється маленька. Це до біса приємно. Сподіваюсь все це скоро закінчиться і я нарешті зможу її обійняти , притиснути до себе і більше ніколи не відпускати.
