Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Майже через місяць Лію виписали з лікарні і ми поїхали додому . Практично весь цей час ми були разом. Після пережитого жахіття я не міг залишити її навіть на кілька годин . Мене мабуть завжди буде переслідувати картинка палаючого автомобіля і відчуття безвиході , нестерпного болю , спустошення і бажання померти разом з нею . В мене навіть з`явилась сивина на скронях , та Лія сказала що мені вона дуже личить. Ну що ж , головне що їй подобається. За цей час я багато що переосмислив і зрозумів . Відтепер жодних протизаконних дій і зв`язків з злочинним світом . Я більше не хочу хвилюватись за життя і безпеку Лії і нашого малюка. Макс з Захаром моє рішення зрозуміли , прийняли і підтримали.
Окрім охороного агенства я відкриваю мережу ювелірних магазинів , в яких продаватимуться ексклюзивні прикраси , частину з яких планую робити сам . Подобається мені ця справа . Батько підтримав мою ідею і для початку прислав мені кількох своїх майстрів на допомогу . Зараз думаю про обручку , яку хочу замовити для Лії. От тільки ніяк не можу придумати як зробити їй пропозицію. Хочеться освідчитись якось по особливому , щоб запам`яталось на все життя. Час замінювати погані спогади хорошими.
Своїм замісником в агенстві я назначив Руслана . Його теж нещодавно виписали з лікарні . Щойно ювелірна справа почне приносити прибутки , я віддам йому це агенство . Це найменше що я можу зробити для людини , яка неодноразово рятувала життя моїй коханій і так само неодноразово довела свою вірність. Тому він з охоронця перетворився на хорошого друга. Ми більше жодного разу не підіймали тему його почуттів до Лії . Тому що немає про що говорити , вона моя , а заборонити кохати неможливо. Та я сподіваюсь що Рус ще зустріне своє щастя і в нього теж все складеться. Він на це заслуговує. Хороший хлопець.
- Ось ми й вдома крихітко. - притягую до себе і цілую в маківку. - В мене є для тебе кілька сюрпризів. - вона підіймає брови і посміхається .
- Правда? - і погляд такий , заради якого хочеться звернути гори. І не раз а щодня і по кілька разів.
- Правда. Відразу попереджаю , якщо щось не сподобається все переробимо.
- Заінтригував ! Давай вже свої сюрпризи бо я зараз вибухну від цікавості. - я розсміявся і обійняв її за талію підштовхуючи вперед .
Біля сходів я підняв Лію на руки і поніс вверх на другий поверх . Зупинився біля дверей в спальню в якій вона раніше жила . Вона з нерозумінням дивиться на мене.
- Ну , сміливіше . Відчиняй! - вона відчинила двері , зробила крок всередину і зойкнувши прикрила рот долонею . Бачу що очі вже на мокрому місці. - Не подобається? Я все перероблю.
- Ти що? Мені дуже подобається . Я в захваті . Коли ти встиг зробити дитячу ? Ти ж весь час був поруч зі мною . - розвертається до мене і кидається на шию . - Я тебе кохаю Еміре .
- І я тебе кохаю маленька . Але це ще не все . Ходімо .
В моїй , точніше вже в нашій спальні теж зробили ремонт . Посеред кімнати стоїть велетенське ліжко , а ще там вбудували гардеробну для Лії .
- Іди сюди . - кличу її до вікна за яким невеличкий дитячий майданчик , з пісочницею , гіркою і гойдалкою .
- Еміре! В мене просто немає слів . Це так класно. Дякую ! Ти в мене такий молодець .
- А як щодо того , щоб подякувати такому молодцю по-іншому? - нахилившись цілую в шию і повільно стягую сукню. - Я запитував в лікаря, якщо що. Він дав добро. - сукня падає на підлогу і я продовжую цілувати кожну клітинку її тіла. - Я так скучив крихітко . Хочу тебе. До сказу просто .
- І я скучила Еміре. Нестерпно скучила. - розстібає ґудзики на моїй сорочці і гладить долоньками мій живіт , груди , плечі стягуючи сорочку . Звільнив нас від одягу і положив кохану на ліжко. Повільно проводжу долонею від шиї до грудей і на животик. Вона важко дихає і її тіло вкривають сироти.
- Ти така чудова Ліє . Моя дівчинка. - Опускаюсь і цілую животик , потім груди . Нависнувши над нею наповнюю її собою і починаю повільно рухатись . Вона стогне і закочує очі від кожного поштовху. А я ловлю губами кожен її стогін і кайфую від її тіла , яке стало ще більш чутливим . Від її емоцій і від того як вона дряпає нігтиками мою спину вимагаючи більш різкіших і швидших рухів .
- Кохаю тебе! Так кохаю, Ліє ! - роблю ще кілька поштовхів і Лія з гучними стогонами вибухає першою . За мить наздоганяю її , а потім лягаю поруч і міцно обіймаю . Гладжу її по волоссі , по спині , заспокоюючи. - Є ще один сюрприз крихітко. Можеш починати збирати речі , ми летимо в Стамбул. Хочу познайомити тебе з батьком. - вона напружилась .
