Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Я підняв на ноги всіх кого тільки можна було підняти. Єдиний кого я не знайшов , це Руслан. Навіть почали закрадатись думки, що це не Охотський її викрав а Рус . Здається це якась маячня , але ж хто його знає. Десь же він є і телефон в нього чомусь вимкнений. Я повільно божеволію. Минуло кілька годин , новин ніяких. Ну навіщо я її залишив? Якщо з ними щось станеться , ніколи собі не пробачу. Через якийсь час телефон Руса ввімкнувся і ми вичислили його місцезнаходження . Швидко рвонули туди. Дуже сподіваюсь що Лія з ним і що вона неушкоджена. А от йому кранти.
Коли ми майже приїхали до того самого місця , я здалеку побачив як Лія сама виходить з будинку і сідає за кермо якогось автомобіля . Ніхрена не розумію , але видихаю з полегшенням. Як раптом нас оглушує звук вибуху.
- Лія! - кричу і вилітаю з автомобіля. Друзі ловлять мене а я збожеволівши від горя рвусь в полум'я в якому заживо горить моя вагітна кохана дівчинка. Моє життя. Мій всесвіт.
- Еміре стій! Це все! Все чуєш ? - наче крізь туман чую голос Макса і падаю на коліна. Хочеться вити і кричати від безсилля і болю , та я не можу видавити з себе ні звуку. Це дійсно все. Я вже нічого не можу зробити . Нічого не зміню. Моя душа і моє серце горять разом з ними перетворюючись на попіл. Вигорає все всередині залишаючи лише порожню оболонку. Бездушного робота , який тепер прагне лише помсти і смерті .
- Знайдіть його. - ледь видавив з себе продовжуючи дивитись на полум'я .
- Еміре! - чую крик Захара . Повільно розвертаю голову в сторону і бачу як він веде ледь дихаючого закривавленого Руслана з будівлі . - Це не Лія. Чуєш? Це не вона. Це підстава. Вони одягли якусь шльондру в її одяг і натягли на неї перуку. Це вистава для тебе . Щоб ти повірив. - прикриваю очі і відчуваю як душа повільно повертається в тіло.
- Я випадково знайшов їх . - ледь ворушить губами Рус і протягує мені свій телефон на якому рухається червона цяточка . - Я встиг поставити жучок на авто Віта . Там крім нього і Лії , ще двоє людей .
- В лікарню його . Швидко. - нахиляюсь до його чола. - Мені життя не вистачить щоб розрахуватись з тобою Рус. Дякую.
- Просто врятуйте її.
- Макс ! Поїхали! - крикнув і ми сіли в авто . Я зараз готовий душити всіх голими руками. Рвати на частинки . Нищити . Хоч головою розумію що це гра , мене розвели , та вже ніколи не забуду цього відчуття втрати , спустошення , нестерпного болю . Коли хотілось стрибнути в полум'я, до неї. Це неможливо забути. Впевнений , більше не буде так як було . Я більше ніколи не дозволю собі чи іншим ризикувати життями моїх найдорожчих. Тепер все буде по-іншому. Але спершу потрібно врятувати мою крихітку.
Щойно ми від'їхали , як ожив мій телефон. Номер прихований. Приймаю виклик і мовчу. Здається я знаю хто це.
- Ну як тобі кіно , хлопчику? Мені дуже сподобалось . Ти гарний актор .
- Я вб'ю тебе власними руками. - гарчу в слухавку. - Ти будеш просити смерті , виродок.
- Думаєш мені ще є чого боятись? Ставай в чергу. Я й так вже майже труп. Мене завдяки тобі можуть грохнути в будь-яку хвилину і в будь-якому місці. Але перед тим як здохнути , я перетворю твоє життя на пекло. Ти ще не раз побачиш як вмирає твоя дівка . Але в один з таких разів там буде дійсно вона. А ти навіть не будеш цього знати. Цікава гра , правда?
- Чого ти хочеш ?
- Нічого. Просто повеселитись наостанок. І ти мені в цьому допоможеш. - і відключився . Наволоч. Повеселитись хочеш кажеш? Ну що ж , веселощі я тобі обіцяю.
- Давай Рома , швидше. Майже наздогнали .
- Не хвилюйся брате , він вже нікуди не подінеться . - заспокоює мене Макс .
Цяточка зупинилась на виїзді з міста і я знов себе накручую... Нам на те місце їхати ще хвилин п'ятнадцять. За цей час можна зробити що завгодно. Тільки б з нею все було добре. Вдруге за останню годину, я просто не переживу її смерті.
- Будьте обережні . Не стріляти поки не будете впевнені що Лія не постраждає. - віддаю наказ . - Охотського взяти бажано живим , а якщо не вийде - то біс з ним.
