Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 39

Даша

Прощання проходить швидко. Ми пів ночі займалися коханням, тому проспали. Збиралися в академію швиденько. Макс тицьнув мені у руку ключ зі словами, що вся детальна інфа буде згодом. Я рванула на заліки, він на фірму та одразу в дорогу.

Ввечері дзвонить з проханням їхати до нього і краще взяти зошити на завтра з собою. Ніби вже буде пізно і йому буде спокійніше, якщо я залишуся у нього на ночівлю.

Збираюся та їду. Квартира зустрічає тишою.

Дзвонять у двері. Знаю, що то кур’єр, красунчик щойно попередив.

Приймаю якусь клітку, чи щось таке. Пакет. Дають якісь документи.

— Його краще не кормити занадто багато, – говорить хлопець, тицяючи пальцем на клітку.

Махаю головою, ще нічого не розуміючи. Зачиняю двері.

Дзвонить Максим по відео зв’язку. Він лежить у ліжку, з паперами навколо. Очі втомлені. П’ять годин в дорозі і зустріч зі співробітниками їхнього філіалу.

— Крихітко, відкрий ту посилку. На тебе чекає сюрприз.

Сідаю поруч з кліткою, відкриваю. Бачу малюсінький комочок шерсті. Там кошеня, зовсім крихітне.

— Який гарний, – тішуся ним та гладжу його сонного.

— Так як мене не буде вдома, а за ним треба доглядати. Корм привезли, миски, лотки все в кладовці десь в пакеті з зоомагазину.

— Поживи з ним, поки мене не буде? – так запитує, ніби я зможу відмовити.

— Ну, ти і хитрун, Зарицький! – посміхаюся та промовляю в камеру.

— Кохаю тебе, – підморгує мені.

Усі три дні я ночую у красунчика в квартирі. Без нього геть сумно та ми щовечора зідзвонюємось, а в день при першій можливості списуємось. Казав, що завтра вранці приїде. Прощаємось, я лягаю спати, а під боком муркоче кошеня.

Прокидаюся від того, що мене обіймають зі спини та цілують в шию. Смикаюся з переляку.

— Тшшш. Це я. Не хотів злякати, вибач, – шепоче мені на вушко.

— Ти ж казав, що вранці приїдеш!

— Зараз четверта тридцять ранку, – відчуваю, як посміхається.

Цілує, облизує мою шию та відкриті ділянки тіла.

— Не зміг дочекатися ранку. Вирішив їхати вночі.

Перевертає мене на спину. Цілує м’яко губи, спускається нижче. Задираю свою футболку на мені, оголюючи груди.

— Як подумав, що ти у мене в ліжку. Така тепленька, така рідна.

Видаю себе і свої відчуття легким схлипом на поцілунки та дотики до свого тіла. Я теж сумувала за ласкою. Сплю лише у Максових футболках.

— Мені тебе бракувало, – сипло відповідаю. – Ти зголоднів?

— Ага. Дуже, – стягує мої трусики та влягається між моїми стегнами.

Вранці я не потрапила на першу пару. Спали в обіймах одне одного та ігнорували сигнал будильнику. Потім вирішили, що взагалі нікуди не підемо, адже заліки я здала. Сьогоднішній мені йде автоматом. Можна і поніжитись у ліжку.

Прокидаюся трішки раніше за красунчика, ближче до обіду. Готую йому сніданок. Зустрічаю його смаколиками.

— Ти знаєш, я тут подумав. Переїжджай до мене зовсім. Чого мотатись туди-сюди. Мені за кілька тижнів знову потрібно буде поїхати. А тут наша дитина. І взагалі, він звик до тебе за ці дні. Нам без тебе буде кепсько.

— Ого. Ти вмієш робити сюрпризи, – трохи зніяковівши відповідаю.

— Я тебе кохаю і ні за що не зраджу наше кохання!