Я тебе не зраджу - Іра Майська
Глава 33
Даша
У себе в кімнаті цілу годину перебираю речі для знайомства з батьками Максима. Одягаю наймилішу сукню, яку знайшла в своїй шафі та виходжу на вулицю. По оголеним ногам, на яких лише тонкий капрон, біжать мураху від холоду. По спині та потилиці мурахи від того, що я бачу свого красунчика, а ще від хвилювання.
Стоїть, як завжди, біля капоту машини. На ньому чорні джинси, біла футболка та зверху накинута сорочка. Щось читає в телефоні. Побачивши мене, ховає його в карман. Обіймає та допомагає сісти в машину.
— Маєш класний вигляд.
Звичайно він користується моментом і гладить мої сідниці.
Купуємо все, що нам потрібно в найближчому супермаркеті та їдемо в гості.
— Я бачу, що ти теж хвилюєшся, – говорю, коли ми заїжджаємо в двір великого будинку.
— Повір мені, для мене це вперше, – підморгує мені. – Маю право.
— Не бійся. Я поводитимусь гарно. Руками не буду брати їжу.
Максим сміється та цілує мене в губи.
— Мені подобається, що ти не боїшся показатися смішною.
Заходимо в будинок. Нас зустрічає гарна жінка. З добрими блакитними очима та щирою посмішкою. Поруч з нею з’являється високий, коренастий чоловік. Мій красунчик дуже схожий на нього. Максим нас знайомить. Ми обмінюємось привітними поглядами та нас кличуть сідати за стіл. Мій хлопець показує мені ванну, де можна помити руки.
— У тебе такий великий дім. Ти раніше тут жив?
— Так, поки не купив собі власне житло, – обіймає мене в коридорі та шепоче в губи. – Хочеш, я покажу тобі свою кімнату?
— Хочу, але тільки після вечері. І якщо ти не приставатимеш.
— На рахунок останнього нічого не можу обіцяти, – нюхає мою шию. – В мене від тебе зриває дах.
Викручуюся з його рук та до столу виходжу з рожевими щоками.
Спілкування проходить легко та весело. Мама мого хлопця розповідає, яким він був бунтарем. Ми багато сміємося.
Його батько питає про мою родину. Про те, де я виросла. В його питаннях нема ніякого підтексту. Це щира цікавість. Тому я не відчуваю себе тут зайвою, бо я з простої сім’ї.
Коли ми вже прощаємось, то Марина Олександрівна мене обіймає і наказує своєму сину мене не ображати.
— Заходьте частіше. Будемо вам раді, – це вже Олександр Миколайович. – Максим, новий проект повністю твій! – підморгує йому та плескає по плечу.
Виходжу на вулицю в пречудовому настрої.
— Даремно ти не погодилась піднятися в мою кімнату.
— Не хотілось шокувати твоїх батьків з першого разу.
— Мої батьки нормальні і сучасні.
В заторі ми багато цілуємось. Руки красунчика так і тягнуться до моєї білизни. Я їх відсовую.
— У мене критичні дні.
— Думаю, що з тобою мене нічого не зупинить.
Вмикає першу передачу та тягнеться за машинами.
— Давай до мене? Пізніше замовимо суші. Що ви там, дівчата, полюбляєте в ці дні? Обіцяю, що поводитимусь добре.
— Вибач, я не можу сьогодні. Треба підготуватися до пар на завтра, – з сумом промовляю.
— Добре. Завтра п’ятниця, залишишся на ночівлю у мене?
— Не знаю. Мене мама чекає вдома. Ображається, що я зовсім не приїжджаю додому.
— Давай, я заберу тебе в суботу ввечері? І потім ти будеш уся моя!
Обіцяю подумати.
Доїжджаємо до гуртожитку. Ще якийсь час сидимо в автівці. Цілуємось і насолоджуємось один одним. Сиджу на Максу, мої ноги на моєму пасажирському сидінні. Відчуваю, як в мої сідниці щось впирається.
Я точно знаю що саме.
— Так, крихітко, пригальмуй трішки, – шелестить мені на вухо.
Цілую його в губи, ніс, підборіддя. Гладжу щоки.
— Мені так добре з тобою, – шепочу йому у відповідь.
— Мені теж.
Ще трохи обіймаємось біля машини і я йду до себе.
Через години дві мені дзвонить незнайомий номер і просить забрати замовлення. Я дивуюся та кажу, що нічого не замовляла. На що мені відповідають уточненням моїх ім’я та прізвища і що все сплачено.
Вибігаю в двір, а там на мене чекає милий букетик, шоколад та величезний суші-сет.
Я конкретно закохуюся у красунчика.
