Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 38

Макс

На вокзал лечу, мов на крилах. Ігнорую блимаючий жовтий колір світлофора, пролітаю перехрестя. Замотався в офісі і мало не спізнився до своєї крихітки.

Під’їжджаю і бачу свою Дашу. Йде на маршрутну зупинку.

— Гей, дівчино, куди це ви зібрались? – кричу з вікна автівки.

Повертає голову до мене і дарує яскраву посмішку. Паркуюся, виходжу на вулицю, широко розкинувши руки. Запрошую у свої обійми.

Зривається. Обхвачує мене ногами за талію і дарує солодкий поцілунок.

— Я вже казав, що мені подобаються твої ініціативи?

— Угу, – відповідає мені в губи.

Я так сумував за Дашею. Мені її не вистачало. І хочеться увесь свій вільний час присвячувати їй. Нажаль, його зараз не так багато у мене. Мої проекти оцінили. Тепер постійно мотаюся по різним місцям і підписую контракти. На тому тижні я знову їду на кілька днів в інше місто. А мені, пиздець, як не хочеться залишати крихітку саму.

— У мене до тебе пропозиція.

Сидимо в машині, переплітаємо наші пальці.

— Поїдеш зі мною у справах, кілька днів, нове місто? – цілую розкриту долоню і заглядаю в очі.

— Коли? У мене на цьому тижні заліки.

— Та блін, – спираюся головою на сидіння.

Викручую кермо та вклинююся на дорозі між іншими машинами. Весь шлях тримаємось за руки. За можливості цілуємось. Поки їдемо, то у мене в голові назріває план.

Везу Дашу до себе в квартиру. На легкі протести відповідаю, якщо треба щось узяти з гуртожитку, то поїдемо і заберемо.

— У мене ані речей з собою, ані зубної щітки з шампунем.

— Ось це взагалі не проблема, – шуткую над нею. – Я планую, що ти будеш голою. Так, що одяг тобі не знадобиться. Але якщо що, то в нас є доставка під двері.

Дівчина сміється.

— Крихітко, ти кохана дівчина мажора, – підморгую її. – Купимо усе, що хочеш.

— Так і знала, що вважаєш себе мажором. А говорив, що простий хлопець.

Сміємось, цілуємось та підігріваємо свої відчуття до того, як залишимось наодинці. І я її попередив, що усі дні, поки я вдома, то вона моя.

Ми замовляємо все необхідне для моєї дівчини. Я сам замовив ще білизну та деякі речі. Не хочу, щоб вона чогось потребувала і довелося їхати в гуртожиток. Я, мабуть, трохи егоїст, але я хочу, щоб вона постійно була поруч.

В понеділок на пари їдемо разом. В обід також разом. Глінська нас обходить стороною.

— Даш, мені завтра треба вже їхати.

Лежимо в обіймах один одного, пестимось. Цілую її пухкий рот, втягую в себе губи по черзі.

— Ех, знову ходити пішки, – з таким награним сумом на обоиччі, дівчина промовляє до мене.

— Язва, – ляскаю долонею по сідницях, перевернувши її на спину, нависаю зверху.

— Мені завтра доставлять посилку, треба, щоб ти прийняла.

— Окей. Скажеш кур’єру мою адресу і мені час, я заберу, – без подиво промовляє. Не бабучи ніяких проблем.

— Справа в тому, що треба тут прийняти, – з обереженістю відповідаю. – Дублікат ключа я тобі зробив, вранці віддам.

— Доообре, – розтягує відповідь та дивиться на мене дивно.

Чи то з недовірою, чи щось ще.