Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 34

Макс

В п’ятницю ми бачимось тільки вранці з Дашою. Їдемо разом в академію. Потім я їду в офіс трохи попрацювати. Хочу особисто її відвезти додому, але не встигаю. Вона відповідає на виклик та каже, що вже в маршрутці і за годину буде вдома.

Я відчуваю, як на моїй душі скрегочуть кішки. Мені постійно хочеться щось робити для неї. Я розумію, що сьогодні і весь завтрашній день ми не побачимось. Але тішу себе фантазіями про завтрашню ніч. І це не про секс. Хочеться просто бути поруч.

Чути її голос. Відчувати її запах.

Вона миттю в’їлась мені під шкіру. Ловлю себе на думці, що мені кожного разу важче і важче її відпускати від себе.

Дзвоню Даші пізно ввечері, розмовляємо до третьої години ночі. Зі смутком говорить про те, що приїде в гуртожиток аж в понеділок зранку, щоб встигнути на першу пару. Мама трохи захворіла і потрібно поробити якісь справи.

— Мені без тебе все таке прісне. Нічого не хочеться. Хочеться валятися в ліжку, в твоїх обіймах, – помовчавши я додаю. – І, взагалі, мені сподобалось з тобою засинати та прокидатись.

— Ого, ти геть поплив, – підколює мене.

— А ти?

Дівчина переводить тему в інше русло, потім прощаємось. А я залишився з відчуттям ревнощів. Бо вона колись кохала якогось мудака. І він зараз десь там, недалеко.

В суботу зустрічаюся з друзями в барі. Трохи посидівши там, звалюю спати додому. Хочу, щоб скоріше настала неділя, а там і понеділок.

В неділю, після обіду, мені дзвонить батько і просить поїхати у відрядження замість нього в інше місто. Виїхати потрібно сьогодні. В середу маю бути вдома.

Треба, значить треба.

З красунею були на телефоні, поки їхав і в неї був час. Хоча вона сварилася, що відволікаюся на балачки.

— Крихітко, я так сумую за тобою, – дзвоню її в понеділок ввечері, після усіх зустрічей.

— І я.

— Ще два дні і я буду в місті. Тоді я точно тебе з’їм.

—Домовились, – не бачу, але чую, як посміхається мені.

Все пішло не так, як я планував. Тому додому я приїжджаю майже ввечері. І поки моя крихітка працює в бібліотеці, я вирішую зустрітися з тією клієнткою, що намагалася мене склеїти.

Поки я був в іншому місті, то намагався перекинути її на нашого помічника. Але вона писала двозначні повідомлення, що хоче тільки мене. І була категоричною.

Тому ми одночасно під’їжджаємо до ресторану та разом заходимо в приміщення.

— Прошу вибачення, що раніше ніяк не виходило зустрітися. Я з дороги і одразу сюди. Так, що вирішимо зараз всі наші питання.

До нас підходить офіціант. Моя клієнтка замовляє келих вина, я собі обираю каву.

Коли ми залишились вдвох, то ця жінка вирішила знову йти в наступ. Знову намагається привернути мою увагу до своїх грудей. Кінчиками пальців водить по ключиці та декольте. Посилає значущі знаки.

Це все продовжувалось на протязі усього часу, що ми там були. Поки я її показував на планшеті моделі планування будинку та інші робочі моменти.

— Ти такий напружений. Багато працюєш.

— Так, робота сама себе не зробить, – промовляю, встаю з-за столу та відсовую її стілець.

— Я хочу тобі допомогти зняти напруження, – обвиває мою шию руками и цілує.