Я тебе не зраджу - Іра Майська
Глава 36
Макс
— Слухай, ще одне твоє слово – і мені світить від семи до десяти суворого режиму! – чую з натовпу біля бару свою крихітку.
— Тільки спробуй мене пальцем торкнутися, – це вже прилипала–Лєрка.
— Гей, кажуть, ти досвіду набралась у великому місті, – це вже якесь мертве тіло. – Цього разу не будеш такою колодою.
Пиздець йому.
Навіть не встигаю нічого обдумати, як мій кулак летить в щелепу цьому мудилі. Натовп скрикує і обертається на мене.
Зустрічаємось поглядом з Дашою. Одразу зіштовхуюся з шоком в її очах.
— Ти що? Ти на кого рипнувся. Та ти знаєш, хто мій батя?! – піниться той, розтираючи кров по обличчю.
— Антон, це мої друзі з академії. А це Зарицький. Той самий Зарицький.
Робить акцент на тому, що моя сім’я впливова у місті і не тільки.
— О, так ти ще й Антон?! – з хижим оскалом повертаюся знову до нього – Давно хотів тобі в’їбати.
Підходжу впритул і головою б’ю в перенісся. Той валиться на землю.
— Це за Дашу тобі.
Обертаюся до Глінської і кажу, щоб краще більше ніколи не потрапляла мені на очі.
— Ден, віддяч безвідказну Валерію своїм членом. Вона ж повірила в те, що ти хочеш прямо зараз мінет і тільки від неї.
По вулиці лунає сміх.
Глінська фурією зривається і свариться зі своїми прихвостнями.
— Ходімо поговоримо.
Вперши руки в боки, я киваю на автівку і говорю до своєї крихітки.
Вона обертається і йде в бар.
Йду слідом. Кричу їй на вухо, щоб вислухала мене.
— Все не так, як тобі показали. Ходімо, я розповім, як було насправді.
Але мене зустрічає повний ігнор.
Беру її за руку.
Виплутується. Тицяє в мене пальцем і говорить, щоб я більше ніколи її не торкався.
— І вали до тої дівки!
Розумію, що так розмова в нас не складеться. Хапаю її поперек талії, відриваю від підлоги та несу крізь натовп на вулицю. Вона смикається та кричить на мене. На нас усі дивляться та мені похрін. Я не поїду звідси не поговоривши. Даша крутиться. Під час руху розвертаю її до себе обличчям та припечатую по сідниці, бо вона кусає мене за плече. Але мою мегеру це злить ще більше. Лупить кулаками, смикає ногами.
— Пусти мене, сволота. Ненавиджу тебе.
— Так, сволота, що заснув тоді з дороги, а не дочекався тебе і не забрав до себе. Більше тобі нема, що мені пред’явити.
Ставлю крихітку на землю, міцно притискаю своїм тілом до автівки. Дівчина відбивається від мене, мов від якогось маніяка.
— Пусти мене! – стикаюся зі злістю в її очах.
— Не пущу, поки не перебісишся, – спокійно відповідаю і тримаю дівочі руки на машині, розкинувши їх у різні сторони.
— Я бачила на власні очі, як ти обіймався з якоюсь дівкою, а ваші роти тяглися один до одного.
— Я її не цілував, – говорю серйозно.
— Мені це не цікаво, – виривається та шипить у відповідь.
— Я тобі казав раз! Кажу ще раз! Я тебе не зраджу! – давлю інтонаціями і голосом.
Руки Даші зажав між нами. Беру її обличчя у свої долоні. Стираю краплі сліз.
— Це клієнтка по роботі. Коли ми закінчили обговорювати проект у ресторані, то вона полізла до мене з поцілунками. Я не обіймав її, а відштовхував від себе, коли нас сфоткала подруга Глінської. І я відвернувся, бо мої поцілунки тільки для тебе. Я пояснив їй, що ми надалі не зможемо працювати разом. Поїхав додому прийняти душ з дороги та передягтися. Заснув на ліжку прямо в рушнику, бо розморило геть. Все! – роблю коротку паузу. – Вранці прокинувся від того, що Ніка мені мало не висадила двері. Після ділової зустрічі у ресторані, я так і забув увімкнути звук на телефоні. Тому ніхто не міг мені додзвонитись. Руда спочатку обізвала мене усіма матюками, що знала. А потім сказала, що просто не вірить у це. Я намагався додзвонитись, а ти мене заблокувала. Дізнався, що ти вдома. Ден наплів Лєрці, що вона така класна і він хоче приїхати прямо зараз. Та скинула локацію. Далі ти все знаєш.
Даша притихла, поки я розповідав свою версію.
— Пробач, що тобі довелося відчути, але я не зробив нічого такого.
Обіймаю її, губами збираю солоні краплі. Спускаюся по щокам нижче. Торкаюся кутика дівочих губ в ніжному поцілунку.
Не відвертається. Тільки носом шмигає.
— Даш, я кохаю тебе. Як я можу проміняти це, що в нас є, на щось пересічне, що було в мене завжди. Я тільки твій.
Схлипує на мої слова та тремтить.
Відкриваю двері машини, саджаю на сидіння. Сідаю на своє місце, заводжу двигун, вмикаю прогрів та обдув.
— Я теж кохаю тебе... тому так боляче.
