Більше ніколи - Фредеріка Фома

Юля 

 - Ми лише тиждень як зустрічаємось. - Констатую факт, в останнє приміряю сережки, зупиняюсь на останньому варіанті, маленькі, лаконічні ланцюжки з маленьким камінчиком. 

 - І що ? Ви ж до того теж зустрічались. - Хмикає Свєтка оцінюючи мій образ на сьогоднішнє побачення. 

 - То було п'ять років тому. Ми обоє вже не ті. - Важко видихаю, малюю губи червоною помадою. 

 - Правду кажеш. Але я все одно не думаю що це швидко. От я планую переїхати до Марка. 

 - Свєт, ти серйозно ? - Здивовано дивлюсь на подругу.

 - Так, а що тут такого, ми обоє хочемо цього, навіщо відтягувати. - Хмикає дівчина. 

 - Бо побут може зруйнувати стосунки. Макс теж часто ночує в мене, й навіть деякі речі залишає. Він тут частіше ночує, аніж в себе. 

 -  Й це погано ? 

 - Не знаю я. Просто... я ще ж не сказала йому при те, що не можу мати дітей. - Важко видихаю востаннє поправляю волосся, дивлюсь на годинник. От-от мають приїхати наші чоловіки. 

 - Якщо він тебе кохає, то прийме це. - Їй легко говорити. 

 - А якщо ні ? Я не хочу знову його втратити. Мені страшно. - Сідаю на диван біля неї. Свєтка бере мене за руки. 

 - Знаю що страшно. Просто скажи йому це. Й буде що буде. Далі буде ще складніше. 

 - Я вже якось намагалась сказати, але не змогла вичавити з себе ті слова. - На душі важко від цього. Таке відчуття ніби я йому брешу. 

 - Не чекай слушної миті, скаже це сьогодні після вечері. - Згідно киваю, вже наступної миті у двері подзвонили. 

Ми поспіхом вийшли з квартири, де на нас чекали Марк з Максом. Свєтка кинулась Маркові на шию, а потім вп'ялась в губи. А я стримано обійняла свого чоловіка й лише злегка поцілувала його в щоку. 

 - Й це все ? Зовсім не скучила ? - Хмурить лоба Макс. 

 - Скучила, просто я губи намалювала. Не хочу зіпсувати макіяж перед вечерею. - Лукаво усміхаюсь. 

 - Привіт, Юлю. - Нарешті відірвавшись від губ Свєти сказав Марк. 

 - І тобі. - Коротко кидаю. 

 - Ти дуже гарна, але була б гарнішою без помади. - Макс міцно охоплює мою долоню й ми рушаємо на вихід з під'їзду. 

Я й досі не звикла до таких ресторанів. Макс завжди вибирає вишукані заклади, замовляє дороге вино, й сам його не п'є, бо за кермом. Добре що сьогодні наш водій Марк, й Свєтка поруч, я хоч не почуваюсь алкоголічкою. 

  - Я взагалі не бувала за кордоном. - Манірно дує губи Свєтка. Марк швидко ловить її натяк хапає її за руку. 

 - Нічого я тобі покажу світ. - Усміхається на всі зуби. 

 - Ви такі милі. - Їхні стосунки хоч й розвиваються занадто швидко, але вони дійсно дуже гармонійна пара. 

 - Що аж нудить. - Пирхає Макс, я легенько б'ю його по нозі під столом. 

 - Ой, а сам. - Починає Марк, - Ми з Юлею те, ми з Юлею се... щоб ти розуміла, він постійно говорить про тебе. В нього рот не закривається. 

 - Заткнись, не постійно. - Я не можу приховати посмішку, а Макс тільки обурюється. 

 - Юль. - Тихо шепоче Свєтка вказує очима на сусідній столик. Як тільки я повертаю голову мій погляд зустрічається з Владом. Потрібно було бачити цю пику. Задоволений як слон, всміхається мені, міцно стискає руку шатенки що сидить навпроти нього. 

Всратись не жити. Якого хріна він тут забув ? Це вже якесь знущання. Ми тільки закрили тему з Владом, а він тут як тут. Й що робить цей кретин, встає та йде до нашого столика. Закочую очі аж до стелі. 

 - Привіт, побачив вашу галасливу компанію, вирішив привітатися. - Він поводився впевнено, на мене майже не дивився. Я кидаю погляд на Макса й бачу як той кипить, стискає в руці ніж, ніби готується засадити йому в печінку. 

 - Привіт. - Говорить Свєтка за нас усіх. 

 - У вас тут типу подвійне побачення ? - Кидає погляд на мене. Я ж не стримуюсь. 

 - А тобі не час до твоєї нової дівчини ? Вона вже зачекалась. - Тій шатенці було байдуже куди дівся кавалер, вона просто втупилась в телефон. 

 - Вона не моя дівчина, ми з нею просто спимо, ну ви зрозуміли. У нас секс без відносин. 

 - Нам байдуже. - Гарчить Макс. - Краще йди куди йшов. 

  - Це було грубо. Але натяк я зрозумів. Гарного відпочинку. - Влад й досі посміхається, махає мені на прощання та нарешті йде. 

 - Ну от настрій зіпсовано. - Пирхає Макс. 

 - А заберімо десерт з собою й підемо на набережну. - Пропонує Свєтка. 

 - Хороша ідея. - Марк як завжди її підтримує. - Ви як ? 

 - Добре, тільки я спочатку схожу в туалет. - Макс встає, легенько цілує мене в щоку та йде. 

 - Він впорається ? - Вилітає з мого рота. 

 - Ну він точно не натовче  пику Владові в ресторані. Скандал йому зараз точно ні до чого. - Впевнено говорить Марк. - А от я можу йому заїхати між очі. 

 - Ей, ні. - Похмуро говорить Свєта. 

 - Та я жартую. 

Я сиджу неначе на голках. В середині якесь дивне відчуття. І як тепер з ним поговорити, якщо він й так дуже злий. 

 - Юль нам час. Ходімо. - Макс з'являється неочікувано, хапає мене за руку й мало не висмикує мене за столика. 

 - Друже, що сталося ? Ми ж мали піти на набережну. - Говорить Марк в повному нерозумінні. А Макса ніби підмінили, він міцно стискає моє зап'ястя, й дивиться похмуро. Злиться, але чому ? Все через Влада ? 

 - У мене зіпсувався настій. В наступний раз. Юль, ходімо. - Тягне мене за собою. 

 - Бувайте, я потім наберу. - Кидаю Свєті, та махає на прощання. 

Ми мовчки йдемо, Макс ловить перше ліпше таксі, ми сідаємо разом на заднє сидіння. Чомусь він навіть не дивиться на мене, руку відпустив, але зап'ястя й досі болить. 

  - Макс, що сталось ? - Тихо запитую. 

 - Потім. - Фиркає, дістає з кишені телефон й мовчки втуплюєтеся в екран. 

 За пів години ми вже були в моїй квартирі, я знімаю з себе верхній одяг, а от Макс продовжує стояти взутий біля вхідних дверей. 

 - Ти поясниш мені що відбувається ? Це через Влада ? - Стаю біля чоловіка, хочу торкнутися його руки, але він відступає.