Більше ніколи - Фредеріка Фома

 - Ти як ? - Макс стурбовано запитує як тільки я вийшла з ванни. 

 - Нормально. - Після того, як мене знудило мало не на нього, я п'ять хвилин провела у ванні, а він увесь цей час чекав на мене під дверима. Так мило, й чомусь мені тепер так соромно. 

 - Можливо варто поїхати в лікарю ? - Він дивиться на мене наче я помираю. 

 - Ні, не варто, це від нервів. - Голова трішки крутиться, я йду до вітальні, щоб сісти на диван, Макс йде за мною. 

 - Нервів ? Й часто тебе нудить ? 

 - Ти мені мама, чи що ? - Знову вибухаю. Мене замучили ці питання. Друзі й так мене завалюють цими дурними питаннями. Навіть постраждати не можна. 

 - Ні, я хвилююсь. Юль, я хочу бути з тобою. - Дивиться на мене проникливо. - А ти хочеш бути зі мною ? 

 - Макс... хочу, але... - тягну. 

 - Що але ? Не люблю я ці але. 

 - Чи не захочеш ти своїх дітей через декілька років ? - Дивлюсь на нього з під лоба. Не хочу, щоб він шкодував про те, що обрав мене. 

 - Кошеня, я все обдумав, є ж сурогатне материнство, є багато дитбудинків врешті решт. Ми впораємось з цим разом. - Він стає на коліна біля мене, кладе руки на мої ноги. - Чорт, я так тебе кохаю. 

 - І я тебе кохаю. - Тихо шепочу. Ми можемо спробувати ще раз. Але це вже буде в останнє, якщо нічого не вийде... - Але більше ніколи чуєш, ніколи не змушуй мене страждати. 

 - Я буду робити тебе щасливою. Обіцяю. - Встає, щоб поцілувати мене. 

 - Я щойно... 

 - Байдуже. - Важко видихає, охоплює моє обличчя руками, а потім вривається в губи, палко й жадібно, засмоктує мої губи одна за одною не даючи дихати. - Я так скучив. - Хрипло говорить. Починає розв'язувати мій халат. 

 - Максе... - мені ще трішки кепсько, але його поцілунки ніби лікують.

 Він повільно підводиться не розриваючи поцілунок, починає знімати з мене халат, уважно сканує свою футболку, злегка посміхається. Потім з новою силою цілує мене, навалюється зверху, руками залазить під футболку. Мої руки теж починають діяти, я знімаю з нього піджак, за тим сорочку, руками проводжу по кубиках преса, тягнусь до поясу. Одним рухом розстібаю його, стягую вниз штани разом зі спідньою білизною. 

 - Така не терпляча ? - Грайливо запитує, стягує з мене трусики. 

 - Я так скучила. Візьми мене. - Шепочу. 

Але Макс не поспішає, легенько проводить вгору пальцями по стегні, залишаючи гарячі сліди на шкірі, а потім торкається збудженого клітора. Ніжними, масажними рухами починає водити по ньому, змушуючи мене стогнати йому в губи, та вигинатись всім тілом на зустріч його пальцям. Рукою ловлю його збуджений член й міцно стискаю голівку. Теж хочу гратись з ним. 

Я не розумію чому, але я так сильно хочу його, в низу живота аж зводить, я вся горю, мені потрібен він й негайно. А Макс продовжує гратись зі мною. Його пальці вміло розмащують вологу по ніжним пелюсткам, а губи досліджують мою шию. Одних лише пальців мені мало, я майже скиглю, коли Макс набирає темп, а потім різко збавляє. 

 - Чорт... - гучно стогну не витримавши, штовхаю Макса в бік, а наступної секунди вилажу на нього. 

 - Моя сексуальна тигриця. - Гарчить, ніби й цього чекав. Вміло сідаю на його член, задоволено стогну. - Так... - хрипло стогне Макс, від чого я заводжусь ще більше. 

Знову це відчуття, ніби наші тіла зливаються, ми віддаємось на повну. Це ніби тваринний інстинкт. Він поглинає все, забирає думки. В цю мить є лише я й він. Все закінчується моїми гучними криками та солодким оргазмом. А згодом за мною кінчає й Макс, прямо на мій живіт. 

 - Мені потрібно в душ. - Говорю лежачи на його грудях. 

 - Ще кілька секунд. - Шепоче погладжуючи моє волосся. - Юль...

 - Що ? 

 - Переїзди до мене. - Говорить впевнено й без жартів. 

 - Макс... - Повільно підводжусь, підіймаю з землі футболку та швидко натягую її на себе. 

 - А що ? Через роботу ми й так рідко бачимось. А я хочу, щоб ти була поряд весь час. 

 - Я не хочу квапити події. - Дивлюсь на нього й не розумію куди він так поспішає. Чоловік хмуриться, видно що моя відповідь його не задовольнила. 

 - Ми й так багато часу втратили. - Макс підіймається, підходить до мене. - У мене є ціла шафа для твоїх речей. - Обережно забирає волосся з обличчя, ніжно цілуючи щоку, спускається до шиї. 

 - Ого, ціла шафа. - Саркастично бубоню здіймаючи брови. Й тільки зараз зрозуміла, що ще ні разу не була у нього вдома. Ми постійно в мене, це логічно з одного боку, після побачень він підвозить мене, ну й по традиції вже залишається ночувати. 

 - Так, й велике ліжко, дві ванни. - Продовжує перераховувати переваги. 

 - Я подумаю. А зараз, відпусти. Мені терміново потрібно прийняти душ. - Неохоче, але чоловік відпускає мене. 

Здавалося чого боятись, ми добре знаємо один одного, тепер між нами не має секретів. Можливо й дійсно ринути з головую в ці стосунки, відкинути холодний розум, що аж кричить "навіть не думай, це за рано". Та й батьки тільки звиклися з думкою, що ми з Владом розійшлись, а тут у мене новий кавалер. Ну старий, новий кавалер. 

Виходжу з душу обмотана в махровий рушник, а на мене вже чекав Макс з накритим столом. 

 - Але як ? Коли ? - Здивовано дивлюсь на стіл повний різних смаколиків, від соковитого стейка до салату. 

 - Ну оскільки в тебе в холодильнику тільки купа десертів, половина з яких напевно вже зіпсовані, я замовив нам вечерю. 

 - Я ще не голодна. - Останній час мене постійно нудить, це все через нерви, все через те, що Макс мене кинув. 

 - Ага, розкажи. Довести себе вирішила, я ж бачу що ти схудла. Й в цьому моя вина, тому від сьогодні буду тебе відгодовувати. - Відсовує для мене стілець. - Сідай. 

 - Ти схожий на мою бабусю. 

 - Ти теж дивилась на свою бабусь, й так сильно збуджувалась ? - Сміючись запитує. 

 - Боже, ти ж про мою бабусю зараз говориш. - Кажу серйозно, а потім й сама сміюсь. - Для початку можна мені вдягатись ? - Усміхаюсь, чоловік підіймає одну брову, дивиться скануючи.