Більше ніколи - Фредеріка Фома
- Ти ж хотів кави... - мій голос хрипить від збудження. Я трішки серджусь на всю ту ситуацію, але мозок вже відключається. Я хочу його.
- До біса каву, перейдемо відразу до солодкого. - Висаджує мене на себе, вривається палким поцілунком в мої губи, поки я тихо зойкаю, букет квітів падає на землю, однією рукою охоплюю його за шию, а іншою занурююсь у волосся.
Цілуючись ми завалюємось в спальню, Макс ніжно вкладає мене на ліжко, починає знімати мою теплу піжаму. А Свєтка ще говорила що вона страшна. Он Макс як завівся. Потім знімає з себе одяг повільно, ніби грається. Ковзаю по накачаному, загорілому тілі, кубики персу, міцним грудях, широким плечам, м'язисті шиї, ловлю шалений погляд на собі й чомусь червонію.
Чоловік лягає на мене, знову вривається в мої губи, солодким поцілунком й різко входить в мене своїм членом, без попередніх пестощів. Але це мені й непотрібно, я вже була мокра. Макс тихо стогне, набирає темп. Мої задоволені крики розносяться квартирою, тіло горить від його дотиків, які здавалось були всюди.
