Більше ніколи - Фредеріка Фома
Макс задирає мою сукню до грудей, цілує шию, облизує, змушує вигинатись й тихо стогнати, його рука проникає під гумку трусиків, а пальці швидко знаходять збуджений горбик.
- Я так скучив за тобою... - шепоче, а потім кусає за мочку вуха. - Така солодка...
- Я теж... ах... Боже... - від його дій забуваю як дихати. Мені так приємно, але й досі мало. - Хочу тебе... - збуджено хриплю закидаючи голову.
Макс зриває з мене трусики, ті як ганчірка летять бозна-куди. Чоловік спускає штани разом з трусами й садить мене на збуджений орган. Скрикую від насолоди, повільно рухаюсь на ньому, поступово набираючи темп. Макс намотує волосся на руку, легко натягує його змушуючи мене стогнати гучніше. Наші тіла зливаються воєдино, ми рухаємось в такт. Заплющую очі від задоволення, притискають до чоловіка, зубами хапаюсь за його плече, гучно стогну, й ще секунда й мене накриває солодкий спазм. Він повільно розходиться всім тілом, ноги злегка тремтять, а перед очима мла. Декілька поштовхів й Макс виходить з мене, а гаряча рідина проливається на мої панчохи.
Кілька секунд ми мовчимо. Макс притискає мене до себе, ніби я можу зникнути.
- Ти божевільна. - Тихо шепоче, потім легенько цілує мене у вуста.
- Чому, якщо ми вчора вже пере...
- Юль, вчора я не зміг це зробити, хотів, але ти була сильно п'яна. - Тадам, молодець Юля. Ти як завжди.
- Всратись.
- Ти жалкуєш ? - Відсуває мене, щоб заглянути в очі.
- Боже, ні. Я просто не хотіла пришвидшувати події. Все-таки, хороші дівчатка не сплять на першому побаченні. - Бубоню.
- Тоді, виходить я люблю поганих дівчат. Мені це потрібно було. Хочу, щоб ти була моєю. - Цілує мене ніжно, а потім відпускає. Перелажу на своє сидіння бігаю очима по салоні.
- Ти не бачив мої трусики ? - Запитую витираючи сперму з ноги.
- Не бачив, але навіть якщо ми їх знайдемо, вони не допоможуть. Я їх розірвав. - Лукаво всміхаються, заводить мотор.
- То були мої улюблені.
- Вибач, але не потрібно було так сильно заводити мене.
- Я навіть не старалась.
- А тобі й не потрібно.
Повернулись ми пізніше, аніж планували. У дверях на нас налітає злий Марк.
- Зараз почнеться. - Ліниво чухає потилицю Макс.
- Ну же вас чорти носили ?
- Шину спустило, довелось змінювати колесо. - Бреше Макс.
- Ну а як же. - Підозріло дивиться на нас Марк, - проходьте вже, голубки. - Марк рухається до зали, ми за ним. Макс міцно стискає мою руку, а мені так приємно від цього. Здавалося що ми й не розходились. Ніби й не було цих п'яти років.
- Хочу тебе... - тихо шепоче.
- Макс... - легко всміхаюсь.
В залі шумно, компанія гучно щось обговорювала. Я відразу помітила дівчину з якою розмовляв Макс на вечірці. Вона пробіглась по мені оцінювальним поглядам, криво усміхнулась, а потім махнула рукою Максу.
- Ні, ти назвав спів кореневе слово, це не рахується. - Говорить Свєта.
- Як це не рахується ? Дурнувата гра. - Розчаровано бубонить Костя.
- Еліс - це інтелектуальна гра. А те що ти її не розумієш...
- Народ, це ж лише гра. - Марк обіймає Свєтку, щоб та заспокоїлась. - І взагалі у нас нова пара, почнемо спочатку.
Ми з Максом сідаємо на вільне крісло, ну точніше Макс сідає, а я йому на руки. Костя дивиться на мене вовком, й ця дівчина теж дивно зиркає на нас, точніше на Макса.
Далі ми почали грати, я старалась не звертати увагу на Костю з його новою пасією. Але ця Соня поводилась дуже підозріло, Макс йде на кухню, вона за ним, Макс йде до вбиральні, через деякий час ця дівка шурує за ним. Та якого біса вона крутиться коло мого хлопця ?
- Підрахуємо бали, Макс та Юля - десять, у мене та Марка - вісім, Костя з Сонею - сім. І Ваня та Ілля у вас - дев'ять.
- Чорт, одного балу не вистачило. - Обурено говорить Ілля.
- Та якби ти не викинув одне слову у нас теж було б десять. - Хмикає Ваня.
- Ви як сімейна пара. - Рже Марк. - Все народ, час закруглятись. Добраніч. - Підіймається з місця. Ми теж встаємо, не встигла я й оком моргнути, як подруга налетіла на мене.
- Юля... - Свєтка ловить мене за руку й тягне в бік моєї кімнати. - Розповідай мені все. Я хочу знати як минуло ваше побачення.
- Дивно. - Хмикаю я.
- В якому сенсі дивно ? - Закриваю двері на замок, розповідаю подрузі все що було переодягаючись.
- Він повіти мене в якийсь спортбар, сам же й психував, ніби цей заклад не його рівня. А мені це нагадало наші студеницькі роки. Але потім він почав запитувати про мене та Влада.
- Напевно він й досі ревнує. Звісно таке важко забути.
- Ти за кого взагалі ? - Обурююсь я.
- Та звісно за тебе. Просто, Макс різко змінився.
- В якому це сенсі ? - хмурюсь натягуючи на себе піжаму.
- Ну згадай його в офісі, весь такий злий, недоторканий, а тут - клацає пальцями, - бац й почнімо все з початку.
- Ти права, але ще були події в клубі, й та ніч після вечірки й сьогодні в машині.... ми переспали.
- Він трахнув тебе в машині ? - Майже викрикує вона.
- Я його.
- Що ? Якого біса Юль ?
- Я подумала якщо вже в нас було, то навіщо чекати. А виявилось він не чіпав мене тієї ночі, бо я була п'яна.
- Який джентльмен, а в машині його вже нічого не зупинило ? Чорт. Юль, я так боюсь, щоб він не заподіяв тобі болю. Це не Влад, до якого ти нічого не відчувала. Цей розіб'є тебе, як тоді в універі.
- Я дуже ціную твою турботу, але на цей раз у нас повинно все скластись.
- Як знаєш. Але будь пильною. Не подобаються мені його різкі зміни. Все я побігла, Марк мене зачекався вже.
- До речі, а у вас як там ?
- Ну... все добре, ми багато розмовляємо.
- Це коли ? Після сексу ? Чи до ?
- Під час. - Сміється та виходить з кімнати. Я падаю на ліжко, повертаючись думками до сексу в машині. То було щось неймовірне, я давно не відчувала нічого подібного. Всередині ніби все палало.
