Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Щойно Емір вийшов з кімнати , я відразу пішла в ванну кімнату і почала відчиняти вікно. Не можна більше тут залишатись. Це вже перейшло всі межі... Хоча, про що я говорю? Які межі в злочинців. Це перейшло будь-які межі з самого початку , коли він викрав мене. Якщо я не втечу зараз , він віддасть мене Охотському .
Вікно відімкнула швидко , але втекти через нього нереально, охоронці постійно лазять по периметру . Мені не дадуть навіть перелізти назовні. Ідея з'явилась сама собою коли я згадала про горище. Вони подумають що я втекла через вікно і почнуть шукати за периметром , тим часом я зможу спуститись до якогось автомобіля і заховатись в одному з них. Залишилось сподіватись , що до того мене не зжеруть добермани , або що ніхто не загляне за сидіння в авто і вони ж самі вивезуть мене за територію моєї в'язниці. Все йшло як по маслу ... На горище я пробралась без проблем і непоміченою. Чула як через якийсь час піднявся галас. Видно помітили пропажу. Не знаю скільки часу минуло , та я зрозуміла що все вдасться. В мене вийшло їх розвести. Та виявляється зарано я зраділа... Коли відчинились двері на горище , моє серце впало в п'яти. Здається я й дихати перестала. Тут майже нічого не видно , та цього бородатого демона я відчула відразу. Він повільно зайшов всередину і на мить зупинився.
- Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать! - тихенько наспівує скотина. Він тупо грається зі мною . Знущається. - Виходь крихітко , досить ховатись. Я знайшов тебе.
Добре що тут купа мотлоху і є де заховатись , та це не на довго. Він знайде мене. Емір повільно рухається вперед і я вже майже втислась в стіну за шафою , та цей гад наче на запах мене відчуває йде просто до мене.
- Непогана спроба Ліє, але від мене не втечеш. Ти вийдеш з цього будинку або зі мною , або за моєю згодою. Є звісно ще один варіант , та навряд чи він тобі сподобається. - можна подумати я в захваті від перших двох. - Виходь мала , тут мабуть років 100 як ніхто не був. А єдине чого я терпіти не можу , це павуки. - від його слів мене перетрусило. Ненавиджу павуків. - Думаю тут не лише звичайні водяться. - продовжує мене лякати гад і головне що в нього це виходить. - Знаєш які найотруйніші павуки живуть в Україні? Я тобі розповім. Найстрашніший і найотруйніший з них - каракурт - або чорна вдова , він такий великий , чорний , може бути з червоними цяточками , його отрута в 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Укус викликає судоми, задуху і важке отруєння. - мене починає нудити і кінцівки починають тремтіти . - Через деякий час людина починає відчувати сильний біль в місці укусу, який потім охоплює весь тулуб. Німіють ноги, відчувається нестача повітря, може з'явитися блювота. Бррр. Жахливі відчуття. Ще є тарантул - великий і волохатий монстр, аргіопа - гарний , полосатий, схожий на осу і ще є кілька видів, та я не хочу тебе лякати. Не здивуюсь якщо хтось з них , а можливо й всі облаштувались на цьому закинутому горищі . - В цей момент в мене з'явились відчуття, наче по спині реально щось лізе і я з вереском вискакую з свого сховку просто в руки не менш жахливому монстру.
- Павук! На спині. Зніми ! Зніми будь ласка Еміре! - верещу , стрибаю і намагаюсь стягнути з себе його футболку. Емір сміється і обіймає мене міцно. Занурює руку в моє волосся і наче якийсь хворий на голову маніяк гучно втягує мій запах.
- Чшшш! Заспокойся! . Заспокойся моя дівчинко! Це всього лише твоє волосся і уява . Немає тут павуків . У всякому випадку отруйних. - нахиляється до вуха і шепоче. - Попалась мишка. - потім туди ж цілує. По тілу пробігли мурашки. Дивна реакція на бандюка. І пахне він так класно. Не знаю чи можна так висловитися , та він пахне справжнім чоловіком. А в його сильних , міцних обіймах вмить відчула себе в безпеці. Маразм. В безпеці в обіймах бандюка... Я розумію що він вчергове розвів мене наче дитину , налякав до тремтіння , та чомусь це зараз вперше мене не злить. Мабуть це просто стрес. А ще можливо так на мене діє темрява. - Ти вперше назвала мене на ім'я. - продовжує шепотіти і цілує в скроню , потім в щоку і знов я сама себе дивую... Ще кілька хвилин тому ненавиділа його і хотіла втекти , а тепер стою і кайфую від його близькості , запаху , дій , тепла його тіла і чекаю поцілунку. Першого , справжнього і цього разу бажаного. Емір спершу лише торкнувся губами моїх губ і застиг , наче питаючи дозволу. Це мене здивувало і підкупило. Попередні рази він цим не переймався. А можливо він злякався , що в якийсь момент я просто відкушу йому губу. Та щойно я привідкрила рот , він наче з ланцюга зірвався... Його язик відразу ковзнув до мого рота і я застогнала від різкої хвилі збудження яка пробігла струмом по всьому тілу. Емір загарчав і стис долонями мою талію. Йоли-пали ! Що він робить зі мною? Чортяка цілує так глибоко і жадібно що здається я зараз втрачу свідомість. Притягує мене до себе впритул і зминає спину. Збожеволіти можна як він цілується. Так мене ще не цілували і я не хочу щоб він зупинявся. Більше того , відповідаю не менш пристрасно і голодно. - Ммм. Така класна. Така смачна і гаряча дівчинка . Моя дівчинка. - хрипить і знов цілує. А мене його слова п'янять не менше ніж цей до божевілля пристрасний і пекельно гарячий поцілунок.
